#дім дракона
Text
A fan poster for House of the Dragon Season 2 featuring Aemond Targaryen and Vhagar. From digital creator 8 3 P I X E L S T U D I O S at Instagram.
Aemond may be looking for more food for Vhagar.
#game of thrones#house of the dragon#hotd s2#83pixelstudios#aemond targaryen#vhagar#ewan mitchell#ród smoka#la maison du dragon#дім дракона#龙之家族#juego de tronos#a guerra dos tronos#a casa do dragão#la casa del dragón#آل التنين#ड्रैगन का घर#lohikäärmeen talo#ejderha evi#בית הדרקון#haus des drachen#isang kanta ng yelo at apoy#gia tộc rồng#ڈریگن ہاؤس#하우스 오브 드래곤#σπίτι του δράκου#rod draka#হাউস অফ দ্য ড্রাগন#дом дракона
220 notes
·
View notes
Text
I prefer Queen's 👑
They married, Your honour🖐️😔
(Please, give me cool ff recommendations with them😭)
#украрт#art#house of the dragon#hotd#alicent hightower#rhaenyra targaryen#rhaenicent#wlw love#wlw#digital art#artists on tumblr#drawing#sketch#укртамблер#укртумбочка#Дім Дракона#рейнісент
64 notes
·
View notes
Text
...Він жив. Він просто зростав у королівському лоні, просто мав рідкий вогонь, який заполоняв все його тіло, просто піддавався висміюванням тих, хто мав те саме і навіть більше. Дракон. Та іскра, яка б показала усім, що він гідний носити ім’я свого роду, чомусь була недоступна Еймонду. Таргарієн. Яка дурнувата насмішка — у нього так і не з’явився дракон і це у майбутньому принесе його дому не одне лихо. Ще й та дурнувата свиня… Ненавидів. Він їх усіх ненавидів...
Спойлер до майбутнього фанфіку Pitch по фанхаті "Гра Престолів: Дім Дракона".
Пейринг: Еймонд Таргарієн/ОЧП
#укррайт#укрфанфікшн#укртумбочка#спойлер#loftrsabode#український tumblr#дім дракона#гра престолів#фанфік#слеш
8 notes
·
View notes
Text
наче і хочеться подивитись гру престолів (ні, не через педро паскаля (не тільки, принаймні)), а потім згадую дім дракона і якось не так вже сильно і хочеться...
7 notes
·
View notes
Text
✨ QSMP, день 160✨
Яєчнастатистика:
Читати далі 🔽
🔵 | Португальська!
🔵| Фелпс
Розказав Річасу про свій жарт
Річас показав будиночок капібари
Продовжив будівництво кінотеатру
Зустрівся з капібарами і відвідав село
Продовжував працювати над своїм кубом
Відвідав тренажерний зал Фіта і програв бійку з Річасу
Виграв бій проти АйронМаус
🔵| Форевер
З'ясував, що Роєр і Ріверс позичали речі
Написав книгу Кукуручо, просячи речі для свого президентського офісу
🔵 | Французька!
🔵| Етоілс
Шпигував за людьми
Тусувався з Антуаном, Фулішом, Тіною та АйронМаус
Допоміг Туббо очистити підземелля
Провів деякий час у спортзалі Фіта з Антуаном і Поммі
🔵| Антуан
Фіт провів для нього та АйронМаус екскурсію своїм будинком
Тусувався зі старожилами та новачками
Розпочав свою нову будівлю з допомогою Поммі
Тренував Поммі, щоб стати найкращим спортсменом
Показав АйронМаус кілька французьких відео
🔵 | Іспанська!
🔵| Роєр
Мав невеличку бійку з Фітом
Розповів Ріверс про Боббі і провів з нею сеанс терапії
Він і Річарлісон побудували міст для Ріверс
Кукуручо відвідав його
🔵| Пол
Виявив назву своєї фобії
Наполегливо працював над створенням слаймової броні
Створив свою першу тваринницьку ферму
Туббо приніс до нього цікаву істоту
🔵| Ріверс
Зустріла Мелісу, Антуана і Поммі
Пішла до дракона Фуліша
Знайшла місце, де вона побудує свій будинок
🔵 | Англійська!
🔵| Фуліш
Проводив час з Етоілсом, АйронМаус та Антуаном
Зустрів нову капібару!
Створив клуб із сеньйорою Неіде та дідусем для Туббо
🔵| Фіт
Зустрів Туббо і провів йому екскурсію
Розповів Туббо про свою роботу в Федерації
Виконував завдання Рамона
Показав Ріверс і Роєру свій спортзал
🔵| АйронМаус
Відвідала зоопарк
Знайшла маленьке місце, щоб зробити дім
Ходила в пошуках пригод з багатьма людьми
🔵| Бед
Дізнався про "Створюй з Туббо"
Досліджував разом з Поммі, Антуаном і АйронМаус!
Зустрів нову капібару Дідуся
🔵| Туббо
Провів час з Фітом і Рамоном
Почав будувати свою базу
Створив машину для копання та отримання ресурсів
Кілька яєць відвідали його
🔵| Тіна
Зустріла одну з капібар
Відвідала яєчну школу
Сіла у поїзд із Джеіден, Фуліш і Бедом
Бачила кілька боїв, у тому числі Фуліша проти Лео
3 notes
·
View notes
Text
Геній ціліня
У «Списку Лан’я» головний герой Мей Чансу отримав прізвисько геній ціліня. тож у цьому пості я б хотіла розповісти більше про ціліня — відому міфічну істоту із китайської культури.
Слово цілінь (麒麟) складається з двох частин. Перша частина «ці» (麒) позначає чоловіче начало тварини, а друга, «лінь» (麟), жіноче. Подібна комплексність у назві міфічної істоти не є чимось особливим. наприклад, фенікс (凤凰) теж має «подвійне» ім’я з аналогічним змістом.
Цілінь належать до чотирьох шляхетних тварин (四灵) разом з черепахою, драконом та вже згаданим феніксом. Зовнішньо цілінь є дуже химерним звіром, який має тіло коня або оленя, голову дракона, один або кілька рогів (звідси порівняння з єдинорогом) та коров’ячий хвіст.
Якщо ж звертатися до символізму, то цілінь має кілька значень. перш за все, цілінь є втіленням великодушності. Попри страхітливий вигляд, цілінь не може нашкодити жодній невинній істоті. водночас цілінь оточений священним вогнем і може спалити злих і негідних людей.
Образ ціліня тісно пов’язаний з народженням дітей. амулети чи інші зображення ціліня є типовими для традиційного інтер’єру і, за переказами, оберігають дім від лиха. Як похвалу для дитини часто використовували вислів 天上麒麟 — «небесний цілінь», тобто обдарований, видатний.
За легендами, поява ціліня віщує народження великого правителя, неперевершеного мудреця чи іншої видатної людини. У китайській культурі цілінь став символом певної ідеї, проявом сили, що надихає людей на звершення та віщує пригнобленим надію, а пригноблювачам — справедливе покарання.
Окрім зображення у побуті, цілінь посів чільне місце на буфанах (補方) — нашивках на мантіях військових і цивільних чинів. Право носити буфан із цілінем мали лише військові чиновники першого рангу, тобто за «статусом» цілінь поступався лише дракону — символу імператора.
Більшість із проявів символізму ціліня можна знайти, власне, у самому «Списку Лан’я»: там геній ціліня Мей Чансу і передвіщає появу гідного правителя, і карає лиходіїв, і сам є втіленням мудрості цієї благородної міфічної тварини.
10 notes
·
View notes
Text
Я подивилася нарешті Дім дракона і не впевнена, що думати, бо мені сподобалась загальна атмосфера і все таке, але персонажі так погано розкриті, що сумно. Проблема ще в тому, що мені ніколи Таргарієни особливо не подобалися, а тут їх забагато. Та тепер мені знов закортіло передивитися Гру Престолів.
11 notes
·
View notes
Text
Пишу на замовлення!
Приклади моїх робіт: https://archiveofourown.org/users/Gaycarstvo/works
Будь-які жанри та направленості.
І від третьої й від першої особи, у різних форматах.
Оріджинали теж
Фандоми:
1. Надприродне
2. Гаррі Поттер
3. Гра престолів, Дім дракона
4. Марвел
5. Шерлок (серіал)
6. Мерлін
7. Відьмак
8. Безсоромні
9. Багато української літератури, історія України.
10. Інтерв'ю з вампіром
11. Добрі Предвісники
(є ще купа фільмів і серіалів, якщо треба – можу глянути фільм за додаткові 20 грн)
Не пишу: зоофілія, некрофілія, педофілія (хіба що це висвітлюється як проблема/тра��едія і не детально) будь-що російське.
Конкретно про фандом "Надприродне" – не пишу вінцест і інцест взагалі.
Час – від 1 тижня
1000 слів – 100 грн.
#ukrainian tumblr#українське#укртамблер#укртумбочка#українська мова#українською#destiel#укррайт#укрфф#фанфіки#fanfiction
3 notes
·
View notes
Text
Я продовжую дивуватись тому, як людей змінює стрес, війна і відстань. Люди, яких бачив щотижня, з якими зустрічав свята, ділив горе і радощі, стають ніби чужі, а чужі люди стають близькими і роблять усе, щоб допомогти. Гірко від цього - невже стільки образ було накопичено за усі роки, стільки невисказаного невдоволення, що у важкі часи ніби прорвало греблю, змивши усі мости між людьми.
Малі щодня кумедніші і все більше вміють. Домовились із чоловіком, що двічи на тиждень в мене буде час на особисті справи, бо я вже не вивожу. За останні півроку я не виходила на прогулянку сама взагалі - або до магазину, або з дітьми, або з мамою, коли вона приїздила.
Дивлюся «Дім Дракона», і знов улюблений світ, улюблений антураж, класні акторі і престоли.
Подруга виклала у сторіз фотки з Хортиці, я в мене ніби серце вирвали - Господи, як же хочеться туди, я б розцілувала кожну скелю, обійняла б кожне дерево, як же так можна - жити далеко від Дніпра, від тієї краси і того усього рідного…
2 notes
·
View notes
Text
The Hollywood Reporter: HBO почав роботу над продовженням «Гри престолів» — спінофом про Джона Сноу
Ще на початку 2021 року Джордж Р. Р. Мартін, який все ніяк не допише «Вітри зими», уклав з HBO ексклюзивну п’ятирічну угоду на восьмизначну суму і вже у серпні на HBO Max стартує «Дім дракона» — серіал-приквел «Гри престолів» про Тарга... Czytaj więcej »
0 notes
Text
« Smith is a master at quiet, rousing menace. His face looks completely different depending on his emotion and the lighting. He can embody charm with his body language while his eyes communicate the opposite, or vice versa. He can also be completely charming or completely terrifying. »
— Carrie Wittmer writing at UPROXX on the talents of actor Matt Smith.
At first I had mixed feelings about the casting of Matt Smith as Daemon Targaryen. His Doctor seemed a bit emo-ish, though his Prince Phillip on The Crown showcased his range.
But as Daemon, Matt has been brilliant. He is able to change emotional gears as needed with little apparent effort. He's an example of the many excellent casting choices made by the team running House of the Dragon.
#game of thrones#house of the dragon#matt smith#daemon targaryen#ród smoka#la maison du dragon#дім дракона#龙之家族#juego de tronos#jogo dos tronos#a casa do dragão#la casa del dragón#آل التنين#ड्रैगन का घर#ejderha evi#σπίτι του δράκου#בית הדרקון#gia tộc rồng#rod draka#하우스 오브 드래곤#lohikäärmeen talo#isang kanta ng yelo at apoy#ڈریگن ہاؤس#হাউস অফ দ্য ড্রাগন#haus des drachen#sárkányok háza#дом дракона#დრაკონის სახლი#huis van de draak#ハウス・オブ・ザ・ドラゴン
57 notes
·
View notes
Text
Which team you choose?
★Let's be friends
so we can make out!
You so hot let me
show you around!★
(last words 'bout dragons probably...)
#house of the dragon#hotd#wlw love#rhaenyra targaryen#alicent hightower#hotd alicent#rhaenicent#украрт#art#digital art#artists on tumblr#drawing#sketch#wlw#укртамблер#укртумбочка#рейнісент#Дім Дракона
35 notes
·
View notes
Text
my fav. fandoms
всесвіт “Гаррі Поттер”
всесвіт “Гра Престолів”
всесвіт “Аватар. Легенда про Аанга” та “Аватар. Легенда про Кору”
всесвіт “Life is Strange”
всесвіт “Гравіті Фолз”
всесвіт “Стар проти сил зла”
всесвіт “Кристали Стівена”
всесвіт “Персі Джексон”
всесвіт студії Гіблі
всесвіт “Покемон”
всесвіт “Ходячі Мерці”
всесвіт “Дісней”
всесвіт “Піксар”
всесвіт “ДС”
всесвіт “Марвел”
всесвіь “Люди Х”
всесвіт Тіма Бартона
всесвіт “Відьмак”
всесвіт “Мій Маленький Поні”
всесвіт “Аліса в країні Див”
всесвіт “Рік і Морті”
всесвіт “Володар Перснів”
всесвіт “Кулінарні Бої Соми”
всесвіт “Моторошні пригоди Сабріни Спелман”, “Рівердейл” та “Кеті Кін”
всесвіт Стівена Кінга
всесвіт Ніла Геймана
всесвіт “Дракула”
всесвіт “Голодні Ігри”
всесвіт “Суккуб. Джорджина Кінкейд”
всесвіт Доктора Сьюза
всесвіт “Астерікс і Обелікс”
всесвіт “Ірка Хортиця”
всесвіт “Утопія” і “Чорне Дзеркало”
всесвіт “Як приборкати дракона”
всесвіт “Феї”
всесвіт “Чародійки”
всесвіт “Брац”
всесвіт “Монстр Хай”
всесвіт “Евер Афтер Хай”
всесвіт “Барбі”
всесвіт “Тоталі Спайс”
всесвіт “Тут і Там”
всесвіт “Фінеас і Ферб”
всесвіт “Детройт. Стати Людиною”
всесвіт Софії Коппола
всесвіт Веса Андерсона
всесвіт “Дім Ночі”
всесвіт “Коло відьм”
всесвіт “Надприродне”
всесвіти “Хроніки Нарнії”
всесвіт “Шерлок”
всесвіт “Гострі Козирки”
всесвіт “Джейн Остін”
всесвіт “Зоряні Війни”
всесвіт Квентіна Тарантіно
всесвіт Ларса фон Трієра
серіал “Друзі”
серіал “Дві дівчини без копійчини”
серіал “Теорія Великого Вибуху”
серіал “Ейфорія”
серіал “Молокососи”
серіал “Лузери”
серіал “Скам”
серіал “Безсоромні”
серіал “Відчайдушні Домогосподарки”
серіал “Пліткарка”
музичний світ Мелані Мартінез
музичний світ Аріани Гранде
музичний світ Біллі Айліш
музичний світ Діззі
музичний світ Тіни Кароль
музичний світ Христини Соловій
музичний світ Кеті Перрі
музичний світ Леді Гаги
музичний світ Coldplay
музичний світ Монеточка
музичний світ Бейонсе
музичний світ The Hardkiss
музичний світ Jerry Heil
музичний світ Лани Дель Рей
музичний світ Флоренс Велш
музичний світ Monatik
музичний світ CYN
музичний світ Aurora
музичний світ The Neighbourhood
музичний світ Of Monster and Man
музичний світ Daughter
музичний світ 5 vymir
музичний світ Антитіла
музичний світ Mari Cheba
музичний світ Марина Круть
музичний світ Вів’єн Морт
музичний світ MS MR
музичний світ Oh Wonder
музичний світ Sigrid
музичний світ Seafret
королівська сім’я
Vogue
2 notes
·
View notes
Text
я знову прийшла з проханням: порадьте серіали чи фільми в жанрі фентезі (феї, дракони, вампіри і вовкулаки, магія і все в такому дусі). я знову вдарилась в дитинство - а ще подивилась дім дракона та відьмака - тому в мене критична нестача казки в житті. (світ гри престолів з натяжкою назвеш казкою, але ескапізм він і в антиутопію ескапізм).
12 notes
·
View notes
Text
✨ QSMP, день 159✨
Яєчнастатистика:
Читати далі 🔽
🔵 | Португальська!
🔵| Целбіт
Допоміг врятувати нових учасників
Бився проти кодів
Зустрівся з Міссою вперше
Провів тур по острову новачкам
Поговорив з АйронМаус про події на острові
Філза розповів йому про послання Лузу
🔵| Фелпс
Прокинувся в дивному місці
Бився проти кодів та допоміг врятувати новачків
Провів тур по острову новачкам разом з Форевером
Відвідав площу та отримав багато сюрпризів
Розповів Целбіту про те, що він завжди був Фелпсом
🔵| Форевер
Бився проти кодів, які замаскувалися під Лео, Боббі та Тілін
Допоміг врятувати новачків
Показав Тіні, Герману та Ліней Копакабану
Відсвяткував появу новачків в Лас Касуалонас
Поговорив з Міссою та вибачився за те, що він робив у минулому
🔵 | Французька!
🔵| Етоілс
Пішов по деяким координатам в той ж час борючись з мобами та старими «яйцями»
Зустрів нових учасників та представив себе
Позависав та поговорив з новими учасниками
🔵| Антуан
Зустрів новачків
Зробив невеличкий тур для новачків
Виправив кільце його місяця з допомогою Беда
Допоміг Беду відремонтувати школу
🔵 | Іспанська!
🔵| Пол
Відвідав Дракона Фуліша та Касуалонас
Відвідав «Щасливих каченяток» з Тіною та Етоілсом
🔵| Ріверс
Брала участь у рятувальній місії
Поговорила з Роєром
🔵 | Вілірекс
Зустрів Слайма, Етоілса та Антуана
Відвідав дім Максо
Зробив замітки про ЕлКвакіті та Федерацію
Фуліш розповів йому про Вегету та намагався розповісти про родинне дерево
Відвідав Фавелли
🔵 | Роєр
Взяв участь в івенті
Познайомив свого чоловіка з Ріверс
Провів час з новими людьми
🔵 | Максо
Знову зустрівся з "Трампом"
Поговорив з Віллі та почав розповідати йому про Федерацію
Пішов з Віллі до Касуалонас
🔵| Герман
Відреагував на титана Фуліша
Пішов на тур по острову
Відвідав Касуалонас
Пішов до Кінотеатру
🔵| Місса
Воззʼєднався з Філзою
Той розповів йому, що тепер вони мають два яйця
Бився та допоміг врятувати нових учасників
Він і Форевер змогли укласти перемирʼя
Провів час з Філзою, який зробив йому подарунок
🔵 | Англійська!
🔵| Бед
Взяв участь у рятувальній операції
Провів час з новими учасниками та Даппером
Продовжив будівництво школи разом з Поммі
🔵| Філза
Взяв участь у рятувальній операції
Він воззʼєднався з Міссою
Він провів Нікі та Туббо екскурсію
Виконав завдання яєць разом з Туббо
🔵| Фуліш
Взяв участь у рятувальній операції
Пішов на вечірку з новими учасниками в Лас Касуалонас
Познайомив Аріна з АйронМаус та Тіною
🔵| Фіт
Взяв участь у рятувальній операції
Показав острів новим учасникам
🔵| Нікі
Відвідала екскурсію по Фавеллі
Познайомилася з яйцями
Відвідала Лас Касуалонас
Відвідала будинок Філа та Талули
🔵| Туббо
Його врятували і він усім представився
Був у турі по острову з Філом, Фітом та Етоілесом
Познайомився з яйцями та провів з ними час
Знайшов місце, де зможе побудувати собі дім
🔵| Джеіден
Взяла участь у рятувальній операції
Влаштувала АйронМаус та Тіні екскурсію по острову
Вирушила у пригоди з друзями
🔵| Леней
Зустріла Поке-Річаса, який врятував її
Джеіден навчає Леней модам
Квакіті дарує їй привітальні подарунки
🔵| Квакіті
Взяв участь у рятувальній операції
Почув, як інші представилися
Швидко ознайомив нових учасників з островом
🔵| АйронМаус
Її врятували мешканці острову
Целбіт, Джейден та Антуан провели для неї екскурсію по острову
Потрапила у пригоди з Фулішом, Бедом, Джейден, Тіною та Етоілсом
🔵 | Тіна
Її врятували мешканці острову
Офіційно представилась мешканцям острову
Досліджувала і боролася у підземеллі з друзями
4 notes
·
View notes
Text
New Post has been published on Julia Batkilina
New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bb%d1%8e%d1%87%d1%96%d1%8f-%d1%96-%d0%b4%d1%80%d0%b0%d0%ba%d0%be%d0%bd/
Лючія і дракон
Присвячено Світлані Чебановій, історія на її давнє замовлення.
Туман, що починався просто за східцями корабля, був бузковий. Над ним мінилось рожевими перами високе небо. Було тепло – вітерець пестив шкіру, перламутром світились хмарки.
А поза східцями зітхав Дракон. Він прогрівався, щоб стати до роботи якнайшвидше. Він був хороший дракон, великий, хоч і не більший за корабель-дім, золотий, як сонце, з теплою лускою і глибоким, як небесна ріка, голосом.
– Драконе! – щоранку кричала йому Лючія, перш ніж почати вмиватись на снідати. – Егей, я тут, драконе!
Бо ніхто не має почуватися самотнім, ані хвилини, ані секундочки. Хай знає, що подруга вийде до нього, щойно доїсть кашу.
Коли Лючія була ще маленька – рік чи два тому – вона часто забувала про дракона, якщо захоплювалась мультфільмом або їй ставало чомусь сумно. Тепер вона знала, що друзів не можна змушувати чекати, якщо ти ще не помахав їм рукою. Інших друзів, крім дракона, в Лючії не було. Франческо і його дракон літали дуже далеко на північ. Ізабелла та її дракон охороняли Схід, де земля світиться зеленими світляками. Ідріс стеріг південь, і дуже рідко їхні шляхи перетинались так, щоб почути голоси одне одного. Іноді вони зближувались ненадовго так, щоб ставало чути по найсильнішому зв’язку – і грали в морський бій, хоч справжнє море було тільки у Ідріса. Проте важко дружити з кимось, кого ти чуєш двічі на рік.
Корабель-дім був цілковито порожній, лише завеликі для Лючії черевики і скафандри вказували на те, що колись тут жив хтось іще. Люди зустрічались Лючії, але далі, на схід, де було летюче місто, що непоспіхом дрейфувало у великих дощових хмарах над горами Гризоти або над Великими озерами. Тому Лючія знала, що вона не дракон, не пташка, а саме людина. Та вона звикла до дракона і любила літати з ним, а люди…з людьми було важче.
– Егегей, – відповідав дракон. І Лючія бралася до сніданку, а тоді заплітала дві косички – ліва завжди трохи вища за праву – і сідала в крісло пілота. Дракон був слухняний і чемний, не потребував забагато команд, але Лючія виросла в цьому кріслі, принаймні, так драконові пригадувалось.
– Гегей, не бійся, мала, – мигтів він червоними і золотавими вогниками, волав з динаміків, – ти ж виросла в цьому кріслі.
І вони закладали найкрутіший віраж, і тоді – ще один, і ще. І грозові демони тікали від них навсібіч, і знов виходило сонце.
Земля під хмарками була ворожа. Лючія знала, що спускатись туди не можна ні за яких обставин, а якщо ти опинився на землі, клич на допомогу. Там були зелень і сіра глина, дерева і скелі, яскрава вода, що вигравала на сонці, але до цього не можна було торкатись, і Лючія дивилась на все, мов в дитинстві – на далеку стелю дитячої кімнати, на яку ніколи не ступиш ногою, не торкнешся он тої заклепки, що трошки менша за інші.
– Як ти гадаєш, – сказала Лючія драконові того ранку, коли все сталось, – ми могли б одного дня сісти на землю? Ненадовго, на одну хвилиночку?
– Небезпечно, – проревів дракон, – заборонено.
Лючія зітхнула, сідаючи у крісло пілота. Паски безпеки, перевірка систем. Сонце полоскотало їй щоку і вії. Лючія всміхнулась.
Марк не вдивлявся у сутінки. Він добре бачив навіть у повній темряві і ніколи її не боявся. Бачив білого кролика, що скрадався у фіолетовій сутінковій траві, бачив лиса, який полював на нього. Хвіст лиса був роздвоєний, наче зміїний язик, і смертоносний, як хвіст скорпіона. Втім скорпіони давно вимерли, мав же хтось їх замінити.
У слабкому рожевому світлі нагрівайки густо вирувала машкара.
Марк поставив пляшечку з холодним ягодним напоєм розігріватися – дурна дитяча звичка, але нагрівальний елемент майже вічний, то чом би й ні. Над головою висіли великі літні зорі, он одна впала, чиркнувши по небу. Марк ніколи не встигав загадати бажання, встигав тільки подумати: «О, зірка!». З дитинства так було, і ще тоді він зрозумів, що йому шкода марнувати ті соті секунди, те швидкоплинне рідкісне видовище, яке навіть усвідомити не встигаєш, на пригадування бажань. Може, вони не були такі вже важливі?
«Захищати і розуміти». Він всоте повторив це, обмацуючи пальцями свій значок, єдину металеву річ на м’якому вбранні, безформному і зручному, як у всіх його товаришів. Марк був мисливцем-одинаком, але не самітником – він завжди повертався до тих, хто думав і дихав так само.
У заростях промайнула велетенська чорна туша – ці полювали безшумно, й гілочка не трісне. Марк підтягнув зброю до себе. Чекати до ранку, комарі і туман від озера – дрібниці. Головне, що дракони прилітають сюди харчуватися чистим світлом над поверхнею води, і той, якого він нагледів – теж прилетить.
Дракон молодий, ще трохи незграбний. І, думаючи про неї чи про нього, про того, хто сидить всередині, Марк відчував холод, більший і підступніший, ніж від туману.
Діти-пілоти драконів – мабуть, найогидніший наслідок повстання машин, що колись спустошило землю. Марк намагався не думати, куди могли подітись їхні батьки. Він знав, що небо небезпечне. Та кошмарні його мешканці ніколи не спускаються на землю, хіба що вони смертельно поранені. Мабуть, це єдине, що рятує людей на поверхні. Неможливо ж вірити, що то дракони. Неможливо ж вірити, що то діти.
Марк сів навпочіпки, спостерігаючи. Він знав, навіщо прибув сюди – звільнити того чи ту, що потребувала звільнення.
Це були ті, що мешкають в хмарах. Великі, чорні. Їх ні за що не можна підпускати до летючих міст, бо вони випивали енергію з усього, з чого могли. Стикнувшись із хмарольотами, місто впаде, і всі, хто живе в ньому, загинуть, бо і літаки стануть нерухомі.
Коли з-за хмар виринула перша чорна постать, схожа на птаха і на дракона, але не птах і не дракон, Лючія аж підстрибнула у кріслі.
– Уважність і обережність, – проревів дракон.
– Годі тобі! Що може трапитись!
Вони разом лягли на крило – дівчинка та її дракон, щоб гайнути навперейми, прикрившись білою хмарою, яка саме заступила сонце. Вони ставали єдиним цілим в такі миті. Лючія не пам’ятала часів, коли вона не була час від часу Драконом, а Дракон не був нею.
Чорне примарне крило хмарольота, першого нападника, ковзнуло по невидимій броні і заіскрило, деручи драконів захист і рвучись на шмаття. Ще трійко шикувались в убивчий трикутник попереду. Дракон рвучко збільшив висоту, а тоді каменем рвонув униз, до озерної води, тягнучи за собою чорних. В очах у Лючії потемніло – навіть тут, у кріслі пілота, відчувалася їхня примарна холодна лють, що випивала навіть натяк на життя. Але Лючія була Драконом, а Дракон був нею, і вони тримались одне за одного, щоб не померти кожному поодинці.
Чорний хвіст наелектризованої смерті тягся слідом, у розтягнуту на безкінечність довжелезну мить – темні обриси, райдужні згустки захмарної електрики, довгасті вихори збуреного повітря.
Дракон ревів, Лючія трималась за дракона.
Він був надто спокійний – і поплатився. Марк побачив дракона, як тільки той вийшов з великої темної хмари і гайнув до озера, аби зависнути над ним і пити силу води. Але слідом, просто на хвості у чудовиська висіло трійко тих кошмарних демонів з-поза хмар, яких досі Марк іще на власні очі не бачив.
Чорна зграя, що полювала на таку велику здобич, не мала б його зачепити – проте зачепила. Повітря стало густим і холодним, як вода, що уже майже замерзла, і їй бракує тільки одного отого камінця, кинутого з берега. Марк перестав відчувати руки. Марк більше не чув ніг. Побачив, як згортаються поруч листки лісової суниці, вкриваючись ожеледдю – і сил злякатися у нього вже не було. Тільки трохи здивуватись, що переляк не ворушиться всередині змерзлого нутра. Його трусило б – та не трусило, тіло було уповільнене, неживе.
Він лежав горілиць – і загибель його була така близька і жодним чином не хвилювала..
Прокидався повільно. Реальність кинули на нього, як гарячу воду на замерзлі руки – пригорщею болю. Руді кучерики, маленький носик, ластовиння, золоте, розсипчасте. Це обличчя схилилось до нього, і він розрізнив слабкий запах вівсяної каші.
– Хто ти? – ледве розліпив губи.
– Я – друг дракона, – відповіла. – Ось, солоденького з’їси і одужуватимеш.
Весела, мала, конопата. Несе якийсь напій в склянці з метеликами. Комбінезон рожевий, черевики – жовті, стукотять по залізній підлозі. Великі вікна ллють стільки світла, що можна збожеволіти.
– Земля зла і небезпечна. Тому ти і захворів. Не можна торкатися землі.
Марк заплющив очі, бо більше не міг дивитися.
Тоді прокинувся уже впевненіше. Все боліло – але терпимо. Склянка з метеликами стояла в узголів’ї і відбивала зайчиків просто на щоку Марка. Зіщулився, бо сліпило. Відсунув склянку.
– Драконе, він живий! – він тепер роздивився цю малу. Сиділа в велетенському кріслі серед вогників – високо над його головою. Тоді крісло безшумно опуст��лось, і стало видно дівчинку в рожевому комбінезоні. Під пахвою – лялька з довгим волоссям, в бантиках і бусах. На ногах – ці бісові жовті черевики, важкі, певно, з магнітами про всяк випадок. Він пам’ятав, як вдягали цих дітей. Цих роботів.
– Я живий, – Марк сів, хоч це не було легко. Голова крутилась.
– Тебе мало не зжерли чорні хмарольоти. Як ти опинився на землі?
– Я живу там.
– Отакої! – дівчинка стрибнула на підлогу. Скільки їй? Він погано визначав вік дітей, таж це – андроїд, хтозна скільки сотень років вона тут…без надії на звільнення. – Але на землі не можна жити, вона отруйна. Дракон забороняв спускатись по тебе.
– Не вся. Та люди завжди жили на землі, небо для нас не природнє.
– Які цікаві казки ти розповідаєш. Ти мусиш зі мною пообідати! Драконе, уже час мити руки?
– За п’ятнадцять хвилин і вісім секунд, Лючіє, – проревів грубий голос, неприємною луною відбиваючись від стін і б’ючи в зболілу маркову голову.
– От, бачиш. Помиємо руки – і ти розповіси мені історію спочатку.
Це був не дракон, щось набагато просторіше – металеве, з переходами і кімнатами. Цей корабель набрав висоту, і земля звідси була маленька, як розмальована карта, що її Марк мав при собі. Кольорові клапті, нічого серйозного.
Обід парував на довгому столі, де точно мали б сидіти ще люди, окрім Лючії. Та не сиділи.
– А де всі? – спитав Марк.
– Тут тільки я. Лише діти можуть ганятися з чорними наввипередки, – знизала плечима Лючія. – Я завжди була тут сама. Ти добре помив руки? Покажи, отак і потім ззаду.
Дракон мовчав, але вони були всередині втіленого жаху – і оця їжа невідомо з чого, наваристий суп та пампушки, і стіл, і Лючія.
– То на землі є люди? – напихаючи рота, поцікавилась вона. – А діти є?
– Авжеж, і багато. Проте вони змушені ховатися під землею, поки не змужніють. Бо на поверхні багато небезпечних місць і чимало істот, які можуть завдати непоправної шкоди.
– Під землею? Без сонця? Це так сумно!
– Направду ні. Вони бавляться разом.
Лючія відклала молочно-білу ложку і замовкла.
– Добре. Бо тут у мене є тільки дракон, – сумно повідомила вона згодом і почухала кінчик носа. – Але тепер є ще й ти. Ти знаєш якісь ігри?
Коли вона заснула в своєму дитячому ліжечку, рожевому, як її комбінезон, пілот цієї громадини, андроїд, дитина, Марк підійшов і нахилився, слухаючи дихання. Він хотів її врятувати, вона була варта порятунку.
Все було придумано заздалегідь. Він ніколи не збирався лишитись після цього живим – та тепер треба було. Принаймні щоб жила вона, ямки на щічках, лялька під пахвою – мала, схожа на сестру чи доньку, яких у нього ніколи не було.
Марк вийшов зі свого заціпеніння тоді, коли корабельне нутро затопило рідке біле світло від місяця. Прокреслило тіні металевих конструкцій, лягло плямами на підлогу. Повновидий, байдужий, місяць висів десь над прозорою пілотською кабіною. Тут все було так близько – зорі, місяць, неприродні темні хмари. А земля – далеко.Він уже навіть не мав часу задуматись про те, як сказати це дитині.
Ласо на драконів не допоможе, коли ти в такому місці. Але вибухнути воно здатне так, що мало не буде. Казали, оте, що вирує всередині, стиснуте до безкінечно малої крапки, витягнуте з переможеного чорного. Марк не вірив, але знав, на що здатне оце досягнення підземних вчених. За всі часи ним роздобули лише одне пекельне створіння, але деталі з нього оживили ціле місто. Тепер лише треба зрозуміти, як вибиратись звідси разом із нею.
Чіпляючись за сухі металеві ребра, Марк вліз вище, роздивився пульт пілота. Тут мав бути принаймні один човник, і теоретично він би міг занести сонну малу туди. Дракон, відчувши загрозу, напевне катапультує обох, якщо його творці про це подбали. Якщо ні… Він тримав тонкий синій ґудзик ласо в руках, шукаючи, до чого його примагнітити, щоб запустити, і все ще вагаючись, коли…
– Марку, ти впадеш! – вона стояла внизу – боса, розкошлана, з лялькою. – Що ти там робиш? Не можна дорослій людині лізти так високо.
– Розумієш… мала. – сів. Склав руки на колінах. Запхав руки в кишені. Не потрапив. – Ти..справа в тому, що ти – андроїд. Ну…штучна людина, створена, щоб ..літати на цьому…драконі. Вони не спитали тебе, чи ти цього хочеш. Не спитали, чи ти готова жити так завжди. Забрали у тебе землю.
– Чекай, – прошепотіла Лючія. – Як то андроїд? як то штучна?
– Тебе створили, щоб водити дракона, – він сам відчув, як зрадницьки тремтить голос, і це було огидно. – Та чи ти сама хочеш бути в небі?
– Ти дивний, – і ні сльозинки. Хоча очі стали, мов блюдця.
– Я прийшов звільнити тебе.
– Як лицар із казки?
– Я і є лицар. Лицар ордену, що бореться за свободу, яка б істота не була поневолена, – він ще тримав ласо між вказівним і великим, коли говорив з нею. Лючія ще розглядала його довірливо і трохи сонно.
– Лючіє, лягай! – проревів дикий голос, заповнюючи все між химерними переборками корабля – і корабель каменем полетів униз, притискаючи обох до залізної підлоги.
Тривожні вогники мигтіли, мов скажені, згори вниз, згори вниз. Марк упав, ґудзик ласо відкотився до протилежної стіни, нудотна важка сила падіння притисла всіх до корабельного нутра. Тільки чутно було, як вдарилась об стіну крихітна надія. Дзень, клак.
– Лючіє! – провив голос, корабель набрав висоту – і Марка підняло над підлогою, а тоді гепнуло. Лючія поповзла на карачках геть від нього, спотикаючись об власне волосся. Скосивши очі, Марк побачив – вона шукала крісло, найбезпечніше, найзвичніше місце на кораблі. Знайшла, влізла в паски безпеки, мов пташатко у гніздо.
– Тримайсь, – волав голос, і у Марка не було жодного шансу підняти голову. Вгору-вниз. Врешті його знудило, а тоді ще. По обличчю пробігло щось схоже на павука – не такого вже й здорового, на болоті неподалік від дому й не такі водились.
Корабель зупинився тоді, коли ота штука підібрала ласо і ковтнула.
– Говорить дракон. Ти вбив би нас, падлюка, – цей голос був абсолютно людським. – Ти б занапастив нас, якби не зволікав, так?
Марк мовчав. В кодексі його ордена нічого не було про те, як говорити з драконами. Дивився на дві рожеві п’яти, що звисали з пілотського крісла. Знав, що все скінчено.
– Ти не хотів їй зашкодити, тому загальмував? Кажи!
– Та що ти таке кажеш, – пискнула Лючія. – Драконе, ніхто б нас не вбив.
– Увага та обережність, – проревів дракон.
– Захищати і розуміти! – крикнув Марк, який краєм ока завбачив те павукоподібне, що поглинуло ласо і з ним – всі шанси. І вдарив гострим краєм ліхтарика, що його завжди носив у кишені. Це був такий ліхтарик, щоб за потреби вбити навіть молодого лиса. Він міг би повернути ласо собі, а відтак – і контроль. Павук на ��весь свій перламутровий панцир вибухнув білими бризками. Синього ґудзика серед них не було.
– Ти жалів мою дівчинку – а я тебе пожалію, – проревів дракон, і це – останнє – запам’ятав Марк. Бо далі був удар током і темрява.
Він опам’ятався на жорсткій землі, серед нічного туману. Важку голову трохи охолоджувало вологе нічне повітря. Десь поруч полював лис, отже довелося зібрати залишки тепла і здорового глузду, щоб знайти спосіб пережити цю ніч.
Лючія лежала обличчям униз. Тіло корабля-матки тремтіло під нею, гуділо теплим звичним гудінням, як завжди, коли корабель отримував інформацію про присутність живого на борту.
– Ти – моя людина, – провібрував дракон просто їй у комунікатор, а наче – у вухо, наче сів хтось поруч, наче торкнувся плеча. – Моя людина, Лючіє.
– А як же Марк? – хлюпнула Лючія. – Він казав, що я штучна, що я…
– Марк – дорослий. – озвався дракон. – А дорослі часто не розуміють, хто насправді тут штучний. Ну, хіба ти не любиш солодких пластівців? Хіба ми не гарно граємось щодня? Хіба ми не завжди разом?
Над землею розвиднювалось. Хмари ставали золотаві й рожеві.
0 notes
Last Seen Blogs
incaruins
incaruins
deepturtledestiny
Untitled
geodenes
(」°ロ°)」
nancydrewandateacher
Untitled
folkorae
out of the woods.