Tumgik
#постіль
chekhol-na-mebel · 1 year
Photo
Tumblr media
Плед норка Матеріал: велюр, мікрофібра, штучне хутро. Розмір: 2,2 х 2,4 м (євро) - має легкий блиск - Легкий та теплий - Добре переносить стірку - упакований в сумочку #плед #покривало #плед #іграшка #подушка #покривало #муфта #одіяло #подарунок #постіль #текстиль #дитячійплед #дитячепокривало #дитячірушники #Україна #полотенце #дитячіполотенця #постільнінабори #пледіграшка #подушкаіграшка #муфтаіграшка #мякііграшки #одеяло #покрывало #постільнінабори #текстиль #постільнабілизна https://www.instagram.com/p/CnXJKaBtjNP/?igshid=NGJjMDIxMWI=
0 notes
something-lonely · 4 months
Text
Захворіла, залишили сьогодні вдома, прокинулася о 10 з чимось, спала доволі довго. Пішла їсти, зробила чаю, хотіла випити протизастудне, не знайшла пакетика. Засмутилася. :( застелила ліжечко, схоже спала не спокійно, бо постіль була перекручена. Погодувала кішку, потім з нею повоювала за одяг і ту саму постіль на яку вона постійно лягала 🙄
Зараз знову погіршало, але треба робити уроки на сьогодні, які я не зробила ще з минулого тижня :((
Ще й батьків в місті сьогодні немає, можливо ввечері повернуться, надіюся, до вечора доживу
(в мене все не настільки страшно, як я описала, просто застуда і нежить 😞)
Дякую за увагу, гарного дня
23 notes · View notes
feyapyva15 · 17 days
Text
Я нарешті кинув всю свою постіль пратись. Я хотів її попрати два рази поспіль щоб вона була от точно чиста, але тоді я не встигну її посушити..... А спать трєба.
10 notes · View notes
kernisaes · 8 months
Text
Вгадайте, хто приїхав до бабусі і знов одразу взяв кішку до себе в постіль, ігнорюючи алергію?
Tumblr media
20 notes · View notes
yourmistaker · 4 months
Text
у мене відгвинтило, бо батя виїбнувся, що він сам пенсію заробив.
знаєте оцих самцьов:
моя донька заправляла за мене постіль кожен ранок.
міняла, прала та прасувала - мені постіль та одежу.
готувала жерти, мила гори посуду за мною та прибирала кожен день усю хату.
а ще робила уроки вночі, бо не вистачало часу, під гучний бойовик та коментарі, бо батя вірішив відпочити.
помагала баті не дивлячись на проблеми зі здоров'ям.
одягалася з соціальної виплати по інвалідності та жерла найдешевше сміття, яке батя їй купував.
не мала власної кімнати.
коротше, отримувала в дитинстві та підлітковому віці усьо саме лучше - ніхуя + пиздюлів.
а до моїх дванадцяти років це усьо робила моя мати.
ї зараз, до речі, робить.
але, грошей для неї немає.
так, він шахтар, ї це є небезпечна професія, але де була безпечна він не пішов, бо пиздобол та хуйовий працівник в тих професіях де не треба копати.
+ він б'є себе в грудак, наче йому жопу не заносили та не заносять.
ї цю падлу, регулярно, п'яним до втрати свідомості привозили та приносили.
він обсцикав ліжко та оббльовував підлогу.
перетрудивсь в таких умовах мабуть
він самостійно помитися НЕ ХОЧЕ.
моя мати купає цього пупса, коли воно починає вонять, бо неможливо з ним знаходитися у приміщенні.
ї він це спеціяльно робе.
він НЕ ХОЧЕ собі готувати, йому моя мати накриває на стіл.
якщо йому не покладуть кашу на тарілку, то він ОБУРИТЬСЯ.
6 notes · View notes
zlabjola · 1 month
Text
Сьогодні я зустрілася з подругою і сестрою. Не люблю отак в один день їх суміщати. Але вже так вийшло, що вільні вони були лише в один день. Ходили в аніме магазин. Подруга мені накупила всякого. Я все частіше задумуюся про те, як замикаю у собі свої вподобання. Хочеться випустити це нарешті назовні. Раніше я хотіла вигляди типово добре. Нормально. Щоб не сіра миша, але не екстравагантно. Скромно і зі смаком, так я це називала. Зараз мені навпаки хочеться якось навести шороху у своєму вигляді. Я виглядаю надто нормально. Настільки, що це і робить мене сірою мишою. Але на новий одяг в мене немає грошей, та й підбирати його кожен день немає часу і сил. А от всякі задротські штуки по типу значків, пінів, брелків. Ото думати довго не треба. Тож я начепила усі, що вона подарувала. І наліпки. Люблю наліпки. Ще думаю почепити на стіну дошку коркову, або двп. Щоб на неї вчепити плакати і листівки, що є. А то якось вони пилом припадають. Навіть вдома, коли ніхто не бачить, мені важко просто взяти і повішати плакати. Думаю, що як повішаю, то вже нікого в цю кімнату не пущу. Але я починаю розуміти, що не можна так. Я відчуваю, що нудна. І виглядаю нудно. А я не хочу бути нудною. Тож перший крок, це бути відкритою у своїх вподобаннях. Я пережила сором за те, що аніме дивлюся, тепер треба впоратися з кпопом.
Аххаха. Я тут подумала. Май літл поні/вінкс/чародійки → аніме → манга → інші комікси/фанфіки → кпоп/книги. Це канонічна подія, не можна втруча��ися.
Все. Завтра наведу порядок в кімнаті (так, я за всі вихідні досі цього не зробила, пропилососила, змінила постіль, випрала усе, але не прибрала безлад) і почеплю дошку на стіну. А на дошку усе, що є. Мені ще подруга малюночки дарувала свої, нарешті буде куди їх діти.
6 notes · View notes
not4yourmind · 2 months
Text
В мене вийшло відчути спокій. Не на довго. Хвилинок на 10-15. Але все ж. Це напевно вже успіх? Вчора увечері я пішов в душ. Я все ще хворий, проте вже треба було... Ретельно змив з себе залишки минулого дня. Використав якийсь новий пахучий гель. Гарно вимив голову. Потім пішов поміняв постіль на свіжу.Зняв з себе все і ляг в неї. Я люблю так спати, але раніше відчував за це провину. Відчував себе огидним. Але сьогодні все це, в парі з виключеним усім навколо, лише ноут з дуже тихо увімкненою першою частиною Гарі Поттера, дало мені трошечки відчуття спокою. Тиша. Нічого і нікого. Лише я, свіжа постіль та приємні відчуття чистоти по всьому-всьому тілу. Шкода, що це не тривало довго. Але ці 10 хвилин так були потрібні... Я дуже сильно виснажений. Але продовжую їбашити.
6 notes · View notes
2572331 · 11 months
Text
як свідчення чогось ніжного в моєму серці, що було, що досі є.
пам'ятай мене, пам'ятай мене. я знаю, що ти будеш. я знаю, що
я назавжди образ в твоїй голові.я - правило: квіти в упаковці не дарують.
світ тоне серед панельних будинків і запотівших скло-пакетів на балконах.
пам'ятай мене, згадуй час від часу хоча б.
цитуй мене, бо я, буває, тебе цитую. ніхто з них не знає, що то не мої
слова. пам'ятаю, як я хотіла вмнятись в ковдру,
як стискала телефон і сама не знала : те чи не те.
помилитись дуже страшно. серце несе по тілу, дає поштовх думці:
все добре, все просто буде добре. й цей спогад буде лимонно-жовтий,
нудотно фіолетовий, липкий, як ці червнені ночі, коли
світ жорстокий й ти борсаєшся в ньому. декілька разів я заново відкривала очі,
вони ж у мене такі гарні, але я не знаю чому так. ти все ще та
людина, просто якась інакша. ніби пластилін м'якнеш в моїх пальцях,
а я тебе ліплю й зроблю тобі великі руки. це як коли тобі віднімає всі чуття й хочеться
кричить, але ти не можеш. чи просто обомліти від сліз в свою постіль.
вилупитись в стіну й спокійно сприйняти твою реальність, де є я. маленька я, десь далеко є, була і буде.
ніжне в моєму серці не зникне, але мені трішки страшно, що ніжне ( я) зникне в твоєму серці,
якщо я стану ніжним чи хоча б приємним.
8 notes · View notes
sharp-as-c · 4 months
Text
сьогодні зʼїла зайвий сирник і тому не схудла
ходила на нову пошту (туди виявилось іти 7 хв всього) та за продуктами, випрала постіль, прибрала на полицях і витерла пил, зробила зарядку
що тільки не зробиш, коли хлопець працює у вихідні😅
на вулиці вітряно, але +9 і в зимовій курточці дуууууже спекотно
спорт це біль, ванна це щастя
4 notes · View notes
madame-yadviga · 5 months
Text
14.1.2024
u постіль
d волосся
u відповісти Т
Tumblr media
2 notes · View notes
adeseya · 1 year
Text
я прокидаюся щоранку о 7-8, йду в душ, застилаю постіль і роблю кавусю. моє життя складається не так, як я собі очікувала, вау
19 notes · View notes
chekhol-na-mebel · 1 year
Photo
Tumblr media
Код товару: Плед В’язка - Приємне на дотик - Легко переться 💫Матеріал: бамбук🍃 💸Ціна по дропшипінгу: 602 грн 🍃Розмір: 220 см х 200 см #плед #покривало #купитиплед #купитипокривало #муфта #одіяло #подарунок #постіль #текстиль #дитячійплед #дитячепокривало #дитячірушники #Україна #полотенце #дитячіполотенця #постільнінабори #пледіграшка #подушкаіграшка #муфтаіграшка #мякііграшки #одеяло #покрывало #постільнінабори #текстиль #постільнабілизна https://www.instagram.com/p/CnXIGgZtslb/?igshid=NGJjMDIxMWI=
0 notes
plupk · 1 year
Text
Прокинувся о дванадцятій. Пропустив єдину пару... Зараз Піксель надає на мою постіль, яку я навіть поправити не можу, бо він в ту ж мить знов нападає на неї.
16 notes · View notes
feyapyva15 · 17 days
Text
Тепер я чистенький і постіль теж. Юпііі.
Tumblr media
3 notes · View notes
patsuk-malue · 9 months
Text
Ранок
(Почалося навчання і через те, що моя середня школа знаходиться за містом треба вставати доволі рано. Але 5 ранку вже трохи забагато. Це помітила і мама, довелося пояснювати ї чому так роблю)
Я ненавиджу поспішати і не відчувати моменти, не почуватися впевнено у часі. Мені краще начхати і запізнитися ніж мчати стрімголов, якщо не можу насолодитися моментом. Тим, як встаю з ліжка, як одягаюся, застилаю постіль, йду темним коридором так, щоб нікого не розбудити,готую сніданок, їм, п'ю каву, збираю обід, виходжу з квартири, спускаюсь ліфтом, йду вулицею, спостерігаю, як сонце все більше освітлює усе довкола.
2 notes · View notes
orpiona · 1 year
Text
— percival x newt, christmas fluff
У різдвяну ніч, не дивлячись на денну втому, замість того, аби забратися в постіль з грілкою, Ньют переодягається в теплу піжаму й залишається у вітальні.
Під різдвяною ялинкою накопилась вражаюча купа подарунків — від Квінні, Серафіни, Тесея (точно щось пов’язане з дуелями, бо брат обожнює спаринги з Персівалем), Альбуса, батьків з Англії, навіть є упаковка випічки від Якоба, замовлена Квінні. Але то на завтра, то може почекати, і вони вирішують відкрити подарунки лише один одного. Персіваль дістає з коробки крихітні піжонські запонки у формі лапи вампуса, його улюбленої тварини, і відразу чіпляє їх на зап’ястки. У Ньюта — міцний, дублений фартух з товстої шкіри та пара таких же рукавичок, що не пропускають вогонь, кігті чи зуби. Ідеально.
Він не вміє приймати подарунки, але достатньо тихого «спасибі» і дозволу потягнути себе в центр вітальні, коли наступна святкова платівка змінюється на персівалеву улюблену — Ньют завжди забуває її назву, щось на специфічному тритонському діалекті.
У Ньюта дві ліві ноги, та й Персіваль не найкращий танцівник, але то зараз неважливо. Вони топчуться на місці, ніяк не відповідаючи ритму мелодії й не шокуючи знуджених фей цікавими рухами, але вони разом, в затишку та спокої, повні емоцій.
— Я кохатиму тебе до скону, — шепоче Ньют.
Персіваль не відповідає, лише притискається ближче і стискає міцніше.
full: ao3 [3.4k words, m/m, new york, 1920s, fluff, hurt/comfort]
Tumblr media
13 notes · View notes