#поети | Explore Tumblr Posts and Blogs

poetrical · 2 years

Text

сила

да си падал

и изправял

да си умирал от болка

да си плакал

да си се изгубил напълно

в някого друг

да си събирал сърцето си

на части

след като са стъпвали върху него

многократно

да си си казал:

“никога повече,

любовта не е за мене”

но пак да си се изправил,

сякаш за последно.

да си превързал раните си.

да си избърсал сълзите си.

да си повярвал

в себе си отново.

да си решил

пак да обичаш.

даже със сърце на части

111 notes · View notes

kvilabezodnya · 8 months

Text

Лише вівторок, а вже стільки дум над полум’ям Із епізодів, де зжер 3D room оголений Кліше відмовок, однак лівий привід знову дай, І стає в пригоді тісна жертва промов. Бодай

То інша справа, забути код - право доступу, Торік шершавою суть була, підсвідомістю Заходиш справа аж на той світ сну - ріпост в пітьму: Твоя поява - то пути нот, жваві розладу

Палкі самотності. Мій трикодер в несправності. Кілька секунд - витримую я девіацій біль. Дивлюсь в трюмо - мене знову нудить: не став на стіл. В мене одна ціль - сама собі плиноправ на склі.

#ukrainian poetry #ukrainian literature #білі вірші #вірші #ukrainian poems #ukraine #stand with ukraine #українська поезія #poetry of ukraine #вірш #україна #поет #поети #пишу вірші #верлібр

2 notes · View notes

vagonta · 2 years

Text

Дмитро Павличко і Тарас Шевченко

Ця стаття про духовну присутність Тараса Шевченка в творчості Дмитра Павличка була написана на початку цього року, проте не став міняти чи дописувати в ній жодного слова, поготів, що відображена в ній ще до російського вторгнення в Україну позиція національного і світового класика лише підтверджує його викривально-пророче ставлення до Московщини та москалів. «Віку двадцять першого предтечо, я до тебе одного молюсь» У двадцять сім років Дмитро Павличко написав вірш «Поет не вмирає» (1956)... Read more »

#дмитро павличко #тарас шевченко #поети

0 notes

alcestas-sloboda · 1 year

Text

Море довкола них ніколи не знає міри.

Мова, якою вони говорять вві сні, – давніша від санскриту.

Про жінок я знаю лише те, що хребці в них з-під шкіри

проступають, мов материки з-під води

на початках світу.

- Сергій Жадан

#…#ніхто не любить жінок більше ніж українські поети #ukrainian poetry #serhiy zhadan #ukrainian literature

9 notes · View notes

hromovytsia · 8 days

Note

Привіт! Чи є у вас улюбленний письменик(письменниця) і хто? ☺️

Привіт, прям письменників, мабуть, нє, на жаль рідко читаю книги, але поети є)

ХОЧА, хоча. мені подобається творчість Жадана і Ліни Костенко, а вони наче і письменники і поети)

А з поетів: Стус, Симоненко, щось у Іздрика цікаве читав)

Та й в цілому віршики люблю, а у них їх багатенько і класні, тому мені подобається вхх)

А у вас?

#український tumblr #ukraine #україна #українською #укртумбочка #український блог #український тамблер #укртамблер

23 notes · View notes

lisa-is-chilling · 3 months

Text

моя римська імперія - це війна

це тривоги, обстріли, порох та кров

це смерть, яка дихає тобі навіть не в спину, а прямо в обличчя

ти дивишся їй у вічі та вдихаєш запах гнилої плоті, яка колись була людьми

моя римська імперія - це братські могили

скинуті в одну велику купу тіла, без обличчя та роду

шматки м'яса в руках у тварин, що нещадно їх роздирають

ти вганяєш лопату в землю, ніби ніж у самісіньке серце

моя римська імперія - це зруйновані будинки

покалічені скелети-стіни, що сипляться суглобами-цеглинами

зранку вони ще дихали, сміялись та велично височіли над містом

сьогодні це купа сміття, в якій непотребом лежать ледь живі люди

моя римська імперія - це мертві поети

вони пишуть, і пишуть, і пишуть, а потім припиняють

і не тому що пішла муза, а тому що зупинилось серце

і більше ніхто не сміє критикувати їхню творчість

моя римська імперія - це скільки поетів насправді загинуло

бо я не знаю відповіді на це запитання

я бачу незнайомі раніше прізвища, і мені стає гірко:

чому для того, щоб тебе почули, доводиться вмирати?

#українською #поезія

8 notes · View notes

qbadabady · 5 months

Text

Всички сме поети на неизживяна любов - загубени в стихове, които никога не написахме , и целувки, които никога не усетихме……..

-Ив(А)

#бг любов #българска любов

10 notes · View notes

afranse · 5 months

Text

Мерещилось нам благородство.

Поэты были на коне.

Чекизма подлое уродство

Всё утопило в пелене.

Одни в тюрьме, других убили.

Часть оппозиции в могиле.

Прямой и точечный отстрел,

Кто выехал, кто не успел…

Жить можно было без насилия,

Строить добро в своей стране,

Но только в матушке России

Дорогу дали сатане.

#####################

History pretended look noble.

But reality terribly failed.

Chekism vile ugliness

Drowned everything under a veil.

Good folks these days are in prison,

Or simply pushed in the grave.

Numerous assassinations

Destroyed most vocal and brave.

Russians could live without violence.

Goodness is all that’s matter.

But their government felt entitled

Built a bloody kingdom of Satan.

######################

Здавалося нам благородство.

Поети були на коні.

Чекізму підла потворність

Все втопило в пелені.

Одні у тюрмі, інших убили.

Частина опозиції у могилі.

Прямий та точковий відстріл,

Хто виїхав, хто не встиг...

Жити можна було без насильства,

Будувати добро у своїй країні,

Але тільки в матінці Росії

Дорогу дали сатані.

14 notes · View notes

pich07 · 5 months

Text

Като котешки, очите ти гледам,

след чашата червено вино,

търся със стих да те обвържа.

Ала никъде не пасваш ти.

Дланите ти топли , като мек хляб.

Кожите ти обрисувани в мастило на поети.

Косите ти дар от бога са и те...

Навярно ръцете ти са талантливи майстори

с тях може да боравиш тъй добре.

И с четки да рисуваш бъдещето твое с мене.

Да те поканя на бира с портокалова кора зад кварталния локал.

Ръждясал вече от вечно чакане.

На тази избягвана среша.

Да ми направиш от погачите на баба,

а аз да направя от пържолите на баща ти

и да залостим бравата на времето сегашно,

и да се запием до забрава.

Костадин Андонов

7 notes · View notes

tired-aori-15 · 3 months

Text

дивіться, які віршики написалися.

олсо видно, що поети найкращі друзі.

#український тамблер #укртамблер #укртумба #укртумбочка

6 notes · View notes

serpokril · 1 year

Text

{настанови як бити Ісуса }

померти так щоб не розмазати пику на рингу під назвою життя,

проблематика новітнього покоління яке

обізвали як повстання самобутнього митця,

але насправді вони всі досить приземленні, бо боятись померти від доторку старості на їх тілах

сучасне покоління юних поетів, це не верхівка молодого суспільства, а скоріш купка наворочених невдах

їм би тільки дай пістолет потримать у холодних руках, відвернувшись на хвилинку, молоді поети зроблять дірку в власних головах

все тільки для того щоб ввійти в історію як "повстанці" що йшли проти системи коли система сама вкладала в їх руки метал

з гравіюванням на ньому "шановний продажний поет що багато і награно страждав у віршах"

клуб двадцяти семи чекає кожного з нас, з нового покоління поетів і поетес

що зробили пошук обдовбаного буття як свій власний життєвий сенс

поставивши в топ три важливіші речі життя

це :

алкоголь

пістолет

і гарний одностатевий секс

саме це висіло на стінці біля рингу життя

з величезним написом

три правила молодого бійця

якщо проти тебе стоїть

сам Ісус у виді митця

[1 грудня 2022 рік]

#вірші #вірші українською #укртумбочка #укррайт #укртамблер #поезія

20 notes · View notes

vasetovp · 8 months

Text

- Откъде си? - пита ме непознат чужденец.

- От България - отговарям.

- Да, казва той - диваци, крадци, цигани, престъпници, леки жени...

- Извинете - питам го - Вие дивак ли сте, крадец, престъпник... ходите ли по жени?

- Кой, аз... аз? Не - отговаря обидено - защо казвате това?

- Ако харесвахте историята, щяхте да ме идентифицирате с Хан Аспарух, българския народ е един от най-древните в Европа и света. Нашите предшественици са били част от създаването на много велики империи. Като наследници на тази античност, ние първи започваме на използваме Славянската писменост, веднага след създаването ѝ. Активното ѝ разпространение сред славянските народи се дължи именно на страната ни.

Ако харесвахте спорта, щяхте да ме идентифицирате с Дан Колов, с Петър Стойчев, Станка Златева, Таня Богомилова, златните момичета на художествената гимнастика, Стефка Костадинова, Йордан Йовчев, Ивет Лалова, Григор Димитров...

Ако обичахте изкуството и музиката, щяхте да ме познаете в

Николай Гяуров, Райна Кабаиванска, Стефка Съботинова, Милчо Левиев...

Ако се интересувахте от кулинария, щяхте да знаете, че родината на киселото мляко е България.

Ако се интересувахте от техника, щяхте да знаете, че първият дигитален ръчен часовник е изработен от българин, както и първият електронен, непрограмируем компютър.

Ако се интересувахте от открития, щяхте да знаете, че най-отдалечената от Слънцето планета е открита от българин.

Ако се интересувахте от история, щяхте да знаете, че първата жена летец на боен самолет е българка.

Ако се интересувахте от техника и музика, щяхте да знаете, че първата компактна магнетофонна касета, на която двайсетина години светът слушаше "Бийтълс" и "Ролинг Стоунс" е изобретена в България.

Ако се интересувахте от медицина, щяхте да знаете, че Нивалинът /лекарствен препарат, който се извлича от кокиче. Намира широко приложение в неврологията при лечението на полиомиелита в цял свят/ е открит от българин.

Ако се интересувахте от живопис, щяхме да говорим за великия Владимир Димитров - Майстора...

Ако се интересувахте от автомобилостроенето, щяхте да знаете, че уникалната автоматична скоростна безстепенна кутия е изобретена от българин.

Ако се интересувахте от археология, щяхте да знаете, че първото обработено злато в света е открито в България.

Ако се интересувахте от чужди езици, щяхте да знаете, че софтуерът за свободна комуникация по телефон, микрофон и интернет между всички езици и диалекти по света е създаден от българин.

Ако бяхте турист, щяхме да си говорим за Черно море, Родопите, река Дунав, Розовата долина, манастирите и църквите.

Ако се интересувахте от спорт, можехме да си говорим за леката ни атлетика и незабравимият скок на Стефка Костадинова.

Ако се интересувахте повече от моята родина, щяхте да разберете, че сме имали царе и царици, а хората на изкуството, театъра и филмите, писатели, поети, актьори и музиканти са повод за гордост. Бихте се изненадали да разберете колко много българско наследство има в списъка на ЮНЕСКО и колко живописни места в България биха спрели дъхът Ви... Какво ли само няма на нейната територия – планински исполини, плодородни равнини, обсипани с рози долини и лазурно море.

Но, Вие скъпи чужденецо, не знаете нищо от това. Вие не сте нищо от това...

Не знаете нищо за моята България. Не знаете нищо за земята на моята родина. Не знаете нищо за нейният народ.

Вие сте просто един невеж човек. Това е!

И вероятно обичате да виждате само това, което сте в душата си!

От там идвам... това е моята Родина... моята земя, която поколения наред спасяваме и съхраняваме... тази земя е платена толкова скъпо с кръвта на моите предци и заслужава поклон...

ТОВА Е СТРАНАТА, ОТ КОЯТО ИДВАМ И ОБИЧАМ! Това е моята Родина - България!❤

2 notes · View notes

2572331 · 2 years

Text

Але я зараз стрес хапанула. Приєдналась в якийсь чат, там, слухайте, одні поети і поетички і все. Мій настрій - в тартарари. Всі такі милі і дружелюбні і такі душечки, але ж ну. Куда я. Я!

9 notes · View notes

vagonta · 4 months

Text

Цінний вірш: дари поезії

Рима і розум переплітаються, коли ми досліджуємо глибокі переваги, які дарує нам поезія. У нашій юності заучування віршів задля академічних досягнень чи святкових нагород було першою спокусою. Проте справжнє багатство цієї літературної форми виходить далеко за межі простих похвал, охоплюючи покращення пам'яті, вдосконалення вимови та розкриття прихованих акторських талантів під час виразного декламування. Проте найголовніший дар поезії полягає в її здатності достовірно віддзеркалювати емоці... Читати далі »

#українські поети класики #сучасні українські вірші #поезія

0 notes

mogilkka · 1 year

Text

Емі:

Я завжди знала, що одружуся на заможньому. Чому я повинна соромитися цього?

Лори:

В цьому немає нічого соромного, поки ти кохаєш його.

Емі:

Тоді, я вірю, що в нас є сила покохати когось і це не просто те, що стається з нами.

Лорі:

Мені здається, що поети посперечалися би.

Емі:

Але я не поетка, я просто жінка. І я жінка, котра не має способу заробити достатньо грошей, щоб жити та забезпечувати мою родину.

Емі(перелічуючи):

Навіть, якщо б в мене були власні гроші, котрих я не маю, вони би належали моєму чоловіку з тієї хвилини, як ми би одружилися. Якщо б в нас були діти, вони би належали йому, не мені. Вони би були його власністю. То ж не сиди і не розповідай мені, що одруження це не економічна пропозиція, це вона. Можливо це не так для тебе, але точно для мене.

Маленькі жінки, Ґрета Ґердвіг