Про неіснуючу реальність (Мінсони)

Коли Хан вперше тицьнув вказівним пальцем у фігуру Мінхо під час туру Maniac на питання Стей "Чи є в тебе дівчина?", по його тілу пройшовся тривожний імпульс, і хоча він лишив слід глибоко всередині, скручуючи органи в тугий вузол, Хан завжди пам'ятав, що зовні проникливі фанати можуть прочитати будь-які емоції хоч по обличчю, хоч по мові тіла не так, як воно є насправді. Або навпаки - влучити своїми припущеннями в саму ціль.

Коли після публікації шоу на виживання увага шиперів знайшла Лі Мінхо та Хан Джісона привабливою парою, на кожному зібранні гурту щодо графіків виступів, будуванні стратегії та плануванні камбеку не забували нагадувати про "Мінсонів" як про "явище, що має стати каноном". Не те, щоб хлопці були проти або перебували взахваті. Це була їхня робота і чітка поставлена задача, яку вони зобов'язані виконувати. Тим більш, їхнє спілкування мало чим відрізнялося поза камерами. Просто в об'єктиві треба було його демонструвати частіше.

Хто ж міг подумати, що їхні зайві посмішки, дотики й погляди відлуняться в донедавна порожній, недоторканій, юній частині душі, яку зухвало ігнорували протягом всього життя, зосередивши увагу на одній цілі - тренуватись, відпрацьовувати, старатись на повну силу, аби вибити своє законне місце у величезному всесвіті з таких як ти. Перша шкільна закоханність? Де вони таке бачили? У танцювальній команді Мінхо не було дівчат, а в молодій голові Хана, що генерувала все нові шляхи для втілення заповітної мрії, було занадто тісно для нового тягаря у вигляді іншої людини. У підлітковому віці ще не реалізованого айдола не знайдеш місце емоціям, окрім, хіба що, розчарування. Так було в кожного з гурту заблукавших дітей.

Але незважаючи на всі ці закони, з підтримкою під час практики танцю від старшого, з порадами щодо голосу під час запису від молодшого, з виплаканими мовчазними слізьми за спільними обідами, нитка між цими двома запліталась у міцну корабельну мотузку, й коли вони почали це помічати, розірвати її без потопання судна було вже неможливо.

Коли людина проходить стадії пізнання свого тіла? Бо прийняття сексуальної орієнтації Джісон і Мінхо точно десь упустили. Мінхо брехав сам собі, коли казав, що плескання по дупці у тренувальній залі, пізніше на сцені, стосується всіх мемберів, а не стабільно першочергово Хана. Про м'які турботливі якості Мінхо могли розповісти хіба що його запещені коти. Він не кидався на людей, як скажений пес, не був різким чи неприязним. Він просто Лі Мінхо. Хлопець, який замість обіймів дасть слушну пораду, замість посмішки кине коротку усмішку, на комплімент відповість кивком і ледь помітним рум'янцем, а на гостру фразу, мабуть, жартома скоїть вдвічі сильніший фізичний напад. Він впевнений у тому, що робить, не шукає емоційної підтримки і сприймає реальність такою, якою вона для нього постає. Спитайте про це Хана й він розповість однаково навпаки. В його очах Мінхо - трьох місячне кошеня на дереві, що залізло надто високо, не розрахувавши свої сили, й от-от заб'ється об тверду землю, якщо його вчасно не підхопити. Сам Джісон для Мінхо такий самий, хоч як би білка не вправлялась у своїму дуплі, саме ця білка - "калічена". Так би він сказав.

Їхні стосунки неважко помітити поза контекстом іміджу, а для фанатів це була вже звична забавка, гарно спроєктований образ, який вони сприймали, як саме собою зрозуміле й несерйозне. Тим більш, саме через це зародились "вони" не тільки як явище, а як справжня бурхлива стихія. Перший час це можна було не помічати, але після третього року спільної співпраці та дружби ігнорувати очевидне стало неймовірно складно. Ігри на камеру продовжувались у реальному житті, а про їх догравання не було й мови. І якщо тісне спілкування не можна вважати повноцінним коханням, то тілесно воно проявилось не так давно, повертаючись вже до теперішнього часу. Хан почав ловити надто очевидні натяки-загравання від старшого кожного тижня вночі перед суботою, коли в момент перегляду аніме побита під час боксу рука незвично спускалась все нижче по ледь оголеному тілу молодшого. Саме тоді Джісон усвідомив всіма м'язами свою нову реакцію на Мінхо. Чергового такого вечора, коли через це стало нестерпно пересмикувати у вбиральні, на питання "Навіщо ти мене постійно лапаєш?" Мінхо відповів коротким "Подобається", після чого Хан перестав тримати в таємниці свої вагання і виклав на стіл розкриті карти. Поцілунки по п'ятницям стали традицією. І, звичайно, в якись момент вони покинули межі захламленої кімнати Джісона й імігрували у перерви між тренуваннями та, врешті-решт, у кімнати очікувань перед виступами. Цей азарт переслідував їх до першої серйозної розмови з Чаном, коли той застукав Джісона на колінах перед Мінхо під час завантаженого робочого дня в гримерці (не дивно, як після цього у Мінхо підкосились коліна вже після виступу, що, на жаль, попало в кадр фанкаму). Це було перше попередження, після якого вони навчились замикати приміщення на ключ. На другому зібраннні вони сиділи вже у колі всіх мемберів та домовлялись про нерозголошення таємниці стаффу й, тим більш, директорам, які сміливо б винесли одному з хлопців вирок, у найкращому випадку, у вигляді документу про вибуття з гурту.

В об'єктиви камери грайте пару скільки заманеться, але поза нею таке неприпустимо й гидко. Засвойте таку логіку.

Якщо вони не можуть відкрито закохано триматись за руки перед знайомими у житті, то нічого не стримує їх називатись заміжньою парою під час етеру на YouTube і вказувати одне на одного пальцем, відповідаючи на провокативні запитання фанаток з банерами на концерті.

хтось скоро постаріє на рік(так,я ще жива)

someone's gonna grow old soon(yes i'm still alive)

Ось вам естетика глави мафії Ян Чоніна 🕶👑💄

— 🖤⛓—

Демони навколо нас

Вечір палає в огнях

Демони! Прощальний вальс

Ми затанцюєм.

Джісон категорично відмовлявся визнавати офісні вакансії. Його робота має бути максимально віддалена від загальноприйнятих суспільних норм, де кожне відходження від них висміювалось і заохочувало погрузитись в ненависть до себе. Джісон був творчою людиною. Алгоритм ранок-робота-дім був створений точно не для нього. Пояснити батькам та ріднім це було вкрай складно, тому він змирився з тезою від їхніх вуст про лінощі й дивакуватість. Може він і справді був дивним. Тільки нікого це турбувати не мало. Хан вважав, що всі на світі такі. У кожної особистості є своє бачення життя, яке відрізняє його від інших. Він хотів у це вірити, хоч досвід доводив протилежне. Почав сумніватись в своїй нормальності він з тих пір, як психіатр поставив діагноз панічного розладу. Кожен день він намагався наблизитись до цілі, але чим далі біг - тим більше згорав. Лірика писалась легко, мелодія створювалась з труднощами, в цілому так завжди буває в будь-якому кропіткому ділі. Найважче - знайти цьому сенс. На сайті з портфоліо він був сірою мишею саред професійних продюсерів, які отримали багацько досвіду й практики ще на моменті отримання вищої освіти. Джісон не мав бюджету та знань для навчального закладу. Він ледь витягнув прохідний на державних іспитах. Проте він щиро вірив, що в нього є хист до справи, якою він неймовірно захоплювався з дитинства. "Колись має пощастити" думав він доти, доки рутина не поглинула його у вирій самокопання й депресії, поки тільки легкої стадії.

На онлайн консультації психолог дав завдання змінити середовище. Легко сказати. Піти в душову кабінку вже неабияка зміна обстановки. Лікарка похвалила цю спробу, але не оцінила її реалізацію, тому цього тижня Джісон бере ноутбук і йде працювати в кав'ярню біля дому, яка відкрилась відносно нещодавно, два тижні тому. Вона ще не встигла набрати популярності, тому відвідувачів можна порахувати на пальцях. Вдале місце для початку реалізації завдання.

'Спонтанна замальовка. Не знаю, чи вийде з неї щось путнє. Напевно це могло б бути щось про мінсонів або фрірачу. Побачимо.

сьогодні ЗСУ нарешті звільнили Херсон!!! на честь такої чудової події я доробила цей арт🍉

щож,тепер я теж на тамблері. сподіваюсь в мене з'явиться більше мотивації малювати. поки я ще не зробила закріп,покажу свій скетч Мінхо