ЦНАП Бучі – 8 років роботи: послуги, режим роботи, контакти

ЦНАП Бучі – 8 років роботи: послуги, режим роботи, контакти

ЦНАП – Центр надання адміністративних послуг Бучанської міської ради був створений 8 років тому. З того часу адміністратори ЦНАП надали більше 270 тисяч послуг громадянам та суб’єктам господарювання. «Основною метою було є і залишається – ст

буквально через 5 хвилин співбесіда, я сп'яніла від одного гаража, не знаю де я буду жити в хмельницькому, як підтасовувати графік роботи з двома зайнятостями, як діставатися на цю роботу на 7 ранку і чи вистачить мені цієї зарплати - але мені потрібна ця робота. потрібна зміна обстановки та новий досвід. я поняття не маю чи витримаю дві роботи да навчання, але мушу спробувати. як інакше мені зрозуміти, куди я належу і де моє місце?

23.06.2023

Як же давно я сюди не писала. Я аж засмутилася, що на попередній допис не поставила дату, бо я тепер не знаю де її подивитися 😅 Ну орієнтовно минулий допис я написала на початку квітня, а зараз на секундочку: кінець червня😵‍💫 Що я можу сказати: я ще досі жива. Що трапилося за цей час? Ніби нічого серйозного, але зараз моє життя виглядає зовсім по-іншому відносно попереднього посту. І я, навіть, не знаю з чого почати😅 Окей, я вже 2 тижні як живу сама на квартирі -студії. Так, я ще досі в Дубліні 😅 Так живу сама, і так мені дуже незвично жити самій😅 Квартира дорога, тому мені необхідно трішки піддати свої витрати, і тому я відмовилася від психотерапії. Займалася з психотерапевтом я на платформі Mindly, і через місяць, ціна на послуги мого психотерапевта зросла приблизно на 500 грн в годину (там навіть не година, а 50 хв, після яких сайт автоматично перериває сеанс). Я , навіть, не встигла сказати своєму психотерапевту що хочу припинити сеанси👀 А ще недолік цієї платформи - що коли в тебе закінчуються сеанси - кошти автоматично знімає за наступні. Я цього не знала, але в мене не списали, так як моя картка для донатів на той час була майже порожня і коштів не вистачило😅 Але сам факт неприємний, тому якщо для вас це не ок, після оплати краще видалити свою картку з цього сервісу. Я просто ділюся, щоб хтось не потрапив в таку ж ситуацію. А ще в мене пропало одне заняття - 1600грн, чисто тому що мені змінили графік роботи, а психотерапевт забула перенести і в результаті ця функція пропала за 24 години до самого сеансу, а я будучи на роботі не змогла бути на сеансі. Якось так...

Зараз я більше зайнялася своєю англійською, так як хочу мати кращу роботу ніж посудомийник, а для цього потрібно розмовляти а��глійською 😐 Ну і ще з таких дивних речей (не пам'ятаю чи я сюди писала чи ні😅), я почала ходити в спортзал і ходжу вже, напевно, з середини квітня🤔 Просто в нас на роботі для працівників є безкоштовний тренажерний зал. А все що безкоштовно - я люблю😅 Як нещодавно я казала своїй мамі, що за безкоштовно я , навіть, можу ходити в тренажерний зал. А за гроші нє. Дивна мотивація😅 Але я себе не гвалтую. Я не женусь за схудненням. Я просто ходжу в спортзал. (Це я так заспокоюю свій мозок, щоб він не лякався і не кидав це діло😅).

Як я вже писала я тепер живу сама, і мені максимально дивно і разом з тим - круто) Єдиний мінус - тепер мені немає з ким поговорити😅 Насправді, я не можу сказати що на попередньому місці мені жилося погано, але останнім часом мені ставало все гірше в емоційному стані. Іноді я думаю що в спортзал я пішла просто тому що, хотіла якомога рідше бувати вдома... І ніби в нас не було ніяких конфліктних ситуацій (бо я дуже добре вмію підлаштовуватися під інших людей), але деякі буденні речі заставляли мене почуватися лишньою. Наприклад, я завжди милася останньою, а так як у них бойлер який працює лише декілька годин на день (в цілях економії), то мені майже ніколи не вистачало теплої води щоб помитися. Благо, на роботі після спортзалу я закривала цю проблему 3 рази на тиждень 😅 Один раз я помилася першою (причому я намагалася не витрачати багато води і милася приблизно по 8-10хв.), То гарячої води трохи не вистачило чоловіку моєї подруги, (мені про гарячу давно не доводилося мріяти, я мріяла хоча б про теплу😅). Тобто він помився не в гарячій а в теплій воді і ще 2 дні ходив і бурчав що він працює, а помитися нормально не може і т.д. Причому, він мене прямо не звинувачував, але я ж не тупа, і все прекрасно розумію кому це все було адресовано... І таких ситуацій було дійсно багато. Тому моє моральне самопочуття все більше падало на дно. Також я депресувала бо протягом 2 місяців активних пошуків не могла знайти собі житло... Але зараз (я надіюсь), це все в минулому.

Тепер мені не вистачає спілкування 🙈 Бо мені тупо немає з ким говорити, а на роботі я завжди спілкуюся англійською...

Ще я, нарешті, пофарбувала волосся в блонд. Як же я за цим, виявляється, сумувала🥹

І ще з таких дивних новин - в цю неділю я йду на побачення з 31 річним некрасивим турком з тіндера😅 Якщо хтось запитає чому я туди йду - я й сама не знаю, бо мені турки не подобаються 😅 Але я пояснюю це собі тим - що потім буде що смішне розказати подругам😅 Сюди, до речі, теж можу написати)

Окей, решту якщо згадаю - напишу пізніше, бо вже хочу спати😅

Я їду додому з головним болем. Менеджерка сьогодні заїбала. Стирчала у нас аж з 13:30 до 18:30 (її робочий день закінчується в 18:00). Задовбувала напарника питаннями по товару, хоч зарахувала йому це за екзамен і тепер у нього ставка краща. Але й іншими речами від нудьги задовбувала. Особистими питаннями. Про графік і дорогу до роботи разів 5 спитала. Я стомилася сьогодні. Післязавтра цей хлопець сам. Ну як, він має бути з іншим продавцем, але ми ділимо вихідні. Я йому все розписала, сподіваюся не намудрить.

Сьогодні додому я їду, а не іду. Мене так заганяли на роботі, що в мене майже виконана норма. Спитала в неї, чи важко товар приймати в нашій програмі (у нас вона стара і дивна, все через жопу), сказала, що я маю досвід прийомки. В принципі я не проти перекваліфікуватися тут у приймальники :D зп більша трохи і з людьми не треба контактувати

Самореклама вчора не вдалась. На ранок знову відчуваю себе винним у всьому та й взагалі.. Відчуття, що веду себе не правильно і глобально всі проблеми виключно лежать на моїх плечах. Розумію, що зміни настрою це ок, але все ж. Важко. Важко і ще раз важко. Зробив фейсбук. Стараюсь слідувати плану. Постараюсь постити туди хоч щось та розвинути свій акаунт по інтересах. Наприклад, впевнений, що там буде якась спільнота, яка цікавиться музикою. Чи Лігою Легенд. Це вже хоч щось. Вже початок. Планую ще написати ревью на днях та приступити до сайту. Зараз мушу лише розібратись з навалою роботи. Але я повинен все зробити. Інакше ніяк. Інакше я себе просто знищу морально. Думав записатись ще на один сеанс до психолога. Але... Я прекрасно усвідомлюю, що він мені не допоможе. Я чомусь не можу сприйняти його слова через якийсь пунктик, що не все так "райдужно". Не можу і все. Зрештою. Буде як буде. Зараз лише середина дня. Буду робити ще щось корисне, щоб не впадати в погані стани. Болі фізичної цієї ночі не було. Але була емоційна. За ці три тижні не було дня, щоб кохана мені не снилась. І в цьому, насправді, немає проблеми. Коли раніше я боявся спати, то зараз навпаки. Хочеться тільки спати. У снах все добре та приємно. Я поряд, відчуваю тепло, обійми та ніжність. А реальність губить та душить. Тому мій графік з нічного (не раніше 4-5 ранку) перетворився в дефолтний, де я лягаю о 12-1 ночі і швидко засинаю. У снах добре. Завів фейсбук. Можливо потім ще спробую тіндер. Але не зараз. Наступним кроком буде сайт + ревью пісні. Я вже починаю думати над форматом. Хочу, щоб це стало моїм "Хобі". Я про нього давним давно думав. Настав час реалізувати.

Сьогодні зайшла на своє минуле місце роботи. Згадала як класно проводила час із колишніми колегами, перекури, та просто згадувала деяких відвідувачів. Сама по собі робота була жахливою, графік також не з приємних.

Шкода що всі позитивні моменти, емоції та деякі колеги звідти тепер в далекому минулому. Немає сенсу туди повертатися працювати, тільки гірше буде. Треба йти далі.

Володимир Зеленський анонсував план дій на 2024 рік.

Пряма мова: "Ми готуємось в наступному році зробити більше зброї. Ми вже маємо чіткий графік нашої міжнародної роботи у січні. Ми працюємо з партнерами над рішеннями, яких потребує кожен український воїн, весь наш народ, наша держава. І ці рішення будуть, будуть сильні".

Деталі: Зеленський наголосив, що, "попри все, що буде відбуватись в інших країнах, попри будь-які політичні зміни та настрої, нам потрібен достатній потенціал, щоб робити своє, щоб досягти своїх цілей".

Follow to:

t.me/phantom_zone

Коли не маєш стабільної роботи, то виходить щось отаке...

І це тут ще немає кухні після 20-х чисел, бо ще графік не визначили мені через гардеробну.

∠( ᐛ 」∠)＿

Щось зимове, про холодний сніг і теплі обійми 🤍✨

Пейрінг: Кунікіда/Дазай

Десята вечора. Майже всі жителі Йокогами, давно сиділи по домівках, не висовуючи носу з теплих пледів і гріючи руки об теплі чашки з чаєм.

Майже всі. Кунікіда тільки повертався з роботи. Сьогодні він працював більше призначеного. Йому хотілося покінчити вже з всім, і піти в довгоочікувану зимову відпустку.

І ось проходивши по давно знайомій вулиці, яку освітлював лише старий ліхтар, якась невидима сила його зупинила, і він подивився вверх.

З темного, нічного неба падали сніжинки, плавно кружляли тільки їм відому танці, осідаючи на пальто, крихітними кришталевими метеликами, які через декілька хвилин зникали.

Це було неймовірно.

Хлопчина, тобто Дазай, який проходив мимо, теж так подумав. Ця картина і справді була неймовірна. Але його, тобто мене, захоплювала не сама ця атмосфера, тихої зимової ночі, а ідеаліст що милувалася цим всім. Я навіть тихіше дихав, не хотів псувати цю, по своєму чарівну мить.

Здавалося що така серйозна і принципова особа не вміє радіти таким дрібницям, але це лише здавалося. Все таки він був звичайною людиною, як і всі ми.

Я ступив один крок, сніг під ногами одразу заскрипів, видаючи мою присутність. Глянув на Допо, але той лише злегка труснув плечима, вдаючи що нічого не чув.

Зробивши ще декілька кроків, я вже майже дихав йому в спину. Залишилося ще трохи, але серце в грудях шалено билося, здавалося це чув навіть Кунікіда. Було страшно, не зрозуміло чого саме я боявся...

Можливо того, що ідеаліст його відштовхне? Але коли це йому заважало? Він завжди над ним жартував, насміхався над ідеалами, псував його ідеальний графік і плани. Він псував йому життя.

Напевно Кунікіда не хотів би й зараз, бачити ці очі, кольору молочного шоколаду, з вкрапленнями меду, але їхній власник всеодно підійшов і торкнувся плеча.

– Кунікіда... Інші слова застрягли в горлі.

Допо обернувся, на його обличчі не було агресії, але й радості там теж не було видно. Через скельця окулярів було видно пильний погляд, який чомусь заспокоював серце, яке готово було пробити грудну клітку.

Я побачив як його напружені плечі опустилися, немов би він програв, в йому самій невідомій грі, він чекав, чекав щоб я щось сказав, не перебивав, не кричав, а просто дивився прямо в очі і чекав.

Я вдихнув побільше повітря в легені і сказав.

– Вибач. Цим одним словом я хотів сказати все. Все що я думав про нього, відчував, хотів сказати за всі ті роки що ми працюємо разом. Я не знаю, як йому пояснити, що саме я маю на увазі.

Але здається він зрозумів...

Мене захопили в обійми, його руки окутали немов би теплий плед. Крижаний подих зими в спину, вітер який хоче пробратися під пальто, ніч, яка згущувала свою чорну фарбу, не лякали зовсім.

Я відчув, як він полегшено видихнув мені в маківку, залишивши там легкий поцілунок. Щоки почервоніли, далеко не від холоду. Притиснувшись сильніше до чужих грудей, я почув помірний стукіт серця, проти мого він здавався помірним, цей звук заспокоював.

Він запустив руку в моє волосся і я пригорнувся до неї немов би якесь вуличне кошеня, яке ризикнуло довіритися людині. Але здається я все життя був як те кошеня, натреноване ще з дитинства нікому не вірити.

Та зараз я довірився людині, яка здавалося ще 5 хвилин тому, терпіти мене не могла. Лише якісь обійми значили для мене так багато. Ці руки, ці очі... ці губи, я хочу бачити це все кожен день, я готовий за них віддати все.

Але зараз були лише: бліде світло від ліхтаря, тиша, сніг який приховував сліди минулого, і двоє людей, які злилися в гарячому поцілунку, в таку холодну, зимову ніч.

https://t.me/kiev_vakansii_tbv

Запрошуємо на роботу продавця за прилавок

(риба, м‘ясо, гастрономія)

на неповний робочий день.

Територіально: Святошинський район, Південна Борщагівка.

Обов‘язки:

контроль термінів придатності продуктів;

накриття вітрин;

обслуговування Гостей.

Умови роботи:

офіційне працевлаштування;

графік роботи: 5 робочих днів на тиждень, переважно вечірні зміни з 16-17:00 до 22:00;

оплата погодинна, виплата двічі на місяць.

Контакты:

(050) 465 - 47 - 64

Соціальний робітник Тетяна Волинська – рідна людина для своїх підшефних (ФОТО)

Соціальний робітник Тетяна Волинська – рідна людина для своїх підшефних (ФОТО)

Тетяна Волинська, працівниця соціальної служби Управління соціальної політики Бучанської міської ради, має під опікою у різний час 8-11 людей. Її телефон завжди активний і під рукою. Адже будь-якої хвилини хтось із підопічних може зателефонув

приїхала в гуртожиток виселятись-заселятись, вирішувати питання з кімнатою та сусідками, складати речі, всяке таке. мені тут настільки комфортно, що не хочеться їхати, але водночас якось самотньо. немає купи університетської роботи, немає майже ніякої активності в місті. чудово, що є простір на подумати та подихати, але його ніби й забагато. моє життя тут було наче дуже-дуже давно, як би уві сні. дуже дивні відчуття, додаючи ще мої нервові сірпання від кожного голосного звуку. хмельницький то не київ, не харків, навіть не львів, а всеодно страшно капець. тому не лишаюсь надовго, а їду додому. там спокійніше, хоч і в безпосередній близькости до військової частини.

того тижня знайшла собі роботу. ну, як я знайшла, робота знайшла мене - благослови господь добрих людей. звичайний копірайт, нічого особливого: мені подобається писати тексти та загалом працювати з ними, тому особливих труднощів у мене не виникає. лиш довелось відмовитись від одного завдання про офіційні документи, бо я в них нічого не шарю, і два дні намагань щось родити не мали майже ніяких результатів окрім головного болю та сорому.

раптом ви не знали - я заганяюсь. типу, дуже сильно. це проблема, яку не вирішила навіть терапія. звісно, я над цим працюю, але мене йобнула нехіла така паніка коли мені довелось віддати це завдання на виконання іншим. я влаштувала міні-істерику своїй подрузі (вона була супер терпляча щодо цього) і вспокоїлась. у якійсь мірі. зараз у мене тривожність щодо того, що завдань немає. я новенька в цій справі (2 виконаних завдання лмао!), і я розумію, що ніхто не очікує від мене якихось неймовірних результатів. я знаю, що роблю усе від мене залежне та навіть більше. я розумію, що деякі завдання не підійдуть для мене апріорі, як от оці офіційні документи, які спрацювали як їбучі дементори та висмоктали усю впевненість після успішних двох завдань. але логіка не особливо працює в цій ситуації, тому я намагатимусь тримати себе в руках.

ще одна сторона цієї медалі - фінансова тривожність. мені завжди здається, що мені не вистачить грошей, і що я загнусь нахуй. скарги батьків на нестабільність та підвищення цін теж ніхуя не допомагають. батька переводять на чотириденку (чотири робочі дні та три вихідних), позаробочі години, яких дохуя, дякую укрзалізниця, йому не оплачують; і мамі, і папі затримують нарахування зарплати і авансу, перестали давати премії; у мами графік просто якийсь йобтвоюмать - то 30 годин на місяць, то 120, не вгадаєш. і я, якій потрібно оплатити гуртожиток, терапію, навчання в університеті та давати на щоденні потреби. сказати, що я стресую та почуваюсь винною - це тактовно промовчати. тому я намагаюсь хапатись за будь-яку можливість (знову ж таки, ось чому я взялась за ті документи, хоча мені сказали, що оплата так собі, та й сама я сумнівалась). копірайт, фріланс - речі непостійні, скільки працюватимеш, стільки й матимеш. і з моєю потребою у тотальному контролі це просто сказитись можна. ще врахуйте той факт, що працюю я через посередника, і маю мінімальний вплив на замовників.

це не скарги, насправді, а невеличка така істерика знервованої підлітки, яка просто намагається зібрати своє лайно докупи і стати кимось в цьому житті, але постійно отримує по башці як не ковідом, то війною, то дитячою травмою. і це все пройде зранку, як розберусь з гуртожитком і нічого не капне для роботи - сама напишу тій людині, з якою я працюю (тут мають бути оплески на честь моєї терапевтки, зусиллями якої я перестала вважати, ніби нав'язуюсь комусь (майже)). мене ніхто не виганяє, усе ще попереду. будуть злети та падіння, це життя, а я маю право істерити через це, бо я всього лиш людина. все, видихнула. а тепер до сну, завтра рано вставати та бути дорослою людиною з дорослим життям.

Друга доба без світла чееек)

Обманюю, вчора майже 9 годин було світло, А перед тим 15 годин не було (через прильоти). І зараз вже більше 11 годин немає світла (хоча вже б мали ввімкнути, але ще ні). На завтра взагалі дивний графік - 2.5 години є світло - 2.5 години немає і так цілу добу😵‍💫. Це за умови що воно з'явиться і таки буде йти за графіком, а не так як сьогодні...

Але ж головне що без довбаної русні.

Єдине я не уявляю як з таким графіком працювати на заводі, де все прив'язано до електрики, а власники настільки економні що не хочуть купляти генератор...

Ще про економність власників: Сьогодні мені мій колега технолог з яким ми працюємо в парі розказав таке. До нього вчора зателефонував наш економний власник і сказав що в нас працює багато людей, то може Катю (тобто мене ) - звільнити в цілях економії 🚩🚩🚩🚩

Якщо що мій колега досвідченіший за мене. І він зі мною не конкурує (як і я з ним). Ми з ним взагалі в досить дружніх стосунках, і він переконував власника що я потрібна на цій роботі. А цю розмову він мені розказав щоб якщо що я була готова до всього.

Так от ред флаги цієї ситуації:

🚩 Мені власник не сказав абсолютно нічого, хоча ми сьогодні бачилися декілька разів. А за спиною думки про те щоб мене звільнити він говорив іншим - вже не вперше.

🚩 А знаєте чому мене неекономно тримати на роботі? Тому що до цього моя зп майже півроку була 7-9 тисяч грн, а за вересень я отримала зарплату (яку до речі затримали на півтора місяці) аж цілих 13 тис. грн. І це на думку власника дуже багато, хоча в мого колеги фіксована ставка 20тис. грн + йому фірма оплачує повністю пальне на автомобіль це ще 10-15тис грн. А, до речі, цей колега каже що йому 20 тис. грн мало і він хоче просити підняття зп. Хз але щойно я чомусь подумала що він може отримати більшу зп за рахунок мого звільнення 🤔 Але я чомусь йому довіряю, і сумніваюся що він на таке здатен... Але життя покаже...

В мене взагалі погодинна ставка, тому я отримую зп за виходи на роботу. За жовтень моя зп буде знову щось біля 8тис, тому можливо його попустить. А от за листопад я навіть при ідеальних умовах (яких немає і не буде) отримаю менше 5тис. грн. Може він передумає мене звільняти?🙃 Я ж майже безкоштовна робоча сила. А і ще в кінці року мене чекає відрахування типу ПДВ чи щось таке за півроку. В результаті я отримаю зп біля 5 тис грн, а з мене знімуть десь 6500грн. Щось в мене з математикою тут не сходиться🙃 Той момент коли ти працюєш в серйозній організації 🚩🚩🚩

Це я ще не написала що в нас за минулі 2 тижні звільнилося 2 людини з нашого цеху, і ліпший друг економного власника який теж тут працював, але його задовбало чекати на зп по місяцю і більше. І тепер з шести нас стало четверо і ми всеодно витягаємо цю роботу, незважаючи на те що нам з моїм колегою приходиться пахати в декілька разів більше і робити багато роботи яку ми взагалі не повинні робити, але як завжди цього ніхто не бачить, і в цілях економії мене хочуть звільнити...

Так мене від цього бомбить і мені дуже образливо... Адже я реально тут старалась працювати. Більше того багато роботи я робила неоплачуваної вдома на своєму ноутбуці у свої вихідні, оскільки в цілях економії - за півтори року так і не купили найпростіший ноутбук мені в кабінет (який, до речі, постійно обіцяли), а роботу з документами я мусила робити, тому що як готовий продукт може йти в продаж без документації?))) Так крім основної фізичної праці на мені ще лежала вся бумажна (документи, журнали, обліки). І я це все тягла на собі. А тепер виявляється мене не економно тримати на цій роботі (хоча повар і прибиральниці які на ставці часом отримують зп більшу за мою☺️).

Окей, до дупи це все. Нехай звільняють - і самі довбуться з документами і рецептурами))) І пофігу що вони в цьому зовсім не розуміються. Моя совість чиста. Я робила, навіть, більше ніж від мене очікували (про що я зараз дуже жалію), але ніхто цього не замічав.

От реально, я жалію лише про втрачений час і про те що занадто сильно вкладалася фізично і психологічно в цю роботу, адже ніякої позитивної віддачі я не отримала...

Я, навіть, почала думати щоб звільнитися самій першою (мені глибоко в душі чомусь дуже соромно бути звільненою). Але я не буду полегшувати їм задачу)) Буду працювати поки мене не звільнять, але робити тільки те що входить в мої обов'язки... Напевно... Я просто не знаю як поступити в цій ситуації. Але я вже максимально накручена...

З плюсів цієї роботи - за рік я отримала значно більше досвіду роботи ніж на попередній за три роки. Я багато чому навчилася корисному. І коли сіла писати резюме (я його створила, але приховала на ворк юа), я зрозуміла що я до біса багато всього вмію/знаю. Тому, можливо не буду їхати на роботу в Польщу після звільнення, а спробую щось знайти тут за спеціальністю (але не факт, тому що я вже двічі бачила відношення власників до робочих на моїй спеціальності, і досвід цей негативний). Тому якось так...

Єдине що в мене зовсім не буде грошей після звільнення, якщо мене звільнять в найближчі 2-5 місяців... Тому що після покупки машини по-перше в мене маленька зп, мені потрібно заправляти машину, а ще я здала ноутбук в ремонт, і за це хочуть ~2500 грн. І в мене просто не буде грошей щоб заплатити за вакансію на роботу не в Польщі а десь далі в Європі...

Коротше якась така фігня...

Згадала ще один плюс свого життя - я сьогодні зранку встигла помитися☺️

Якось мені стає моторошно, коли немає ніяких змін в житті. Ніяких поворотів. Це означає, що немає в даний момент можливості обрати і зробити своє життя кращим.

Тільки сидіти і чекати. Чекати і чекати. Можливо пощастить і поворот викличе інша людина, що надасть тобі шанс змінити своє життя трохи.

Я стомилася. Було всього три робочі дні, але я дуже втомилася. Сьогодні вихідний. Я зробила деякі справи в першій половині дня. А потім відрубилася. Вчора я думала, що може все ж таки постаратися і здати усе та й закрити навчання. Раніше ж і за добу живопис і малюнок робили. Але тоді й часу вільного більше було. І роботи не було. Я не знаю як себе змусити. До того ж це треба щось придумувати. Малювати. Ох як я галімо малюю зараз, кошмар. Я переміщала полиці і товар на роботі. Тож в мене болять плечі, руки і спина. До кінця місяця мій графік не надто стабільний. Ага потім зроблять нормально 5/2. Той день, що вилітає цього місяця вже якось в майбутньому впихнуть. Може десь буде місце. Бо в лютому вже немає куди. Може спробувати якось на роботі щось помалювати. Всеодно там все ж таки менше роботи ніж було на минулому магазині.

Хочу далі спробувати ще роботу пошукати. Може пощастить. Бо я не знаю чи стане мені сил чекати місця в тому магазині.

Я купила книгу. Український переклад "Чудовий світ новий". Вона в нас одна лишилася. Подумала може українською легше піде. Але мені якось страшно брати її до рук знаючи, що цей час я могла б присвятити ескізам....

У мене тепер навіть шмат вугілля є. Але тупо немає сил сісти і малювати.

У цьому завданні я використав множинну регресію, щоб дослідити зв'язок між віком, доходом та володінням комп'ютером та ймовірністю того, що людина купить ноутбук. Дані взяті з набору даних "Laptop Purchase Dataset", який містить інформацію про 10 людей, які розглядають можливість купівлі ноутбука.

Результати:

Вік: Коефіцієнт регресії для віку дорівнює 0,1221 (p = 0,075). Це означає, що на кожен рік, на який збільшується вік людини, ймовірність того, що вона купить ноутбук, зростає на 0,1221.

Дохід: Коефіцієнт регресії для доходу дорівнює 0,0052 (p = 0,789). Це означає, що на кожну додаткову гривню доходу ймовірність того, що людина купить ноутбук, зростає на 0,0052.

Володіння комп'ютером: Коефіцієнт регресії для володіння комп'ютером дорівнює 0,7892 (p = 0,012). Це означає, що люди, які володіють комп'ютером, на 78,92% ймовірніше куплять ноутбук, ніж люди, які не володіють комп'ютером.

Обговорення:

Результати свідчать про те, що існує слабкий, але статистично значущий, зв'язок між віком та ймовірністю купівлі ноутбука. Зі збільшенням віку людини ймовірність того, що вона купить ноутбук, також зростає.

Зв'язок між доходом та ймовірністю купівлі ноутбука є неістотним. Це може бути пов'язано з невеликою вибіркою даних або з тим, що дохід не є значним фактором, що впливає на рішення про купівлю ноутбука.

Володіння комп'ютером є значущим фактором, що впливає на ймовірність купівлі ноутбука. Люди, які володіють комп'ютером, набагато ймовірніше куплять ноутбук, ніж люди, які не володіють комп'ютером. Це може бути пов'язано з тим, що люди, які володіють комп'ютером, вже знайомі з технологіями та їм може знадобитися ноутбук для роботи чи навчання.

Для більш ґрунтовного дослідження зв'язку між віком, доходом, володінням комп'ютером та ймовірністю купівлі ноутбука потрібна більша вибірка даних.

Також важливо зазначити, що множинна регресія не може встановити причинно-наслідковий зв'язок. Це означає, що хоча ми знайшли зв'язок між віком, доходом, володінням комп'ютером та ймовірністю купівлі ноутбука, ми не можемо з упевненістю сказати, чи вік, дохід або володіння комп'ютером спричинюють купівлю ноутбука.

Результати підтверджують мою гіпотезу. Збільшення володіння комп'ютером дійсно призводить до збільшення ймовірності купівлі ноутбука.

Інтерпретація:

Існує декілька можливих пояснень зв'язку між володінням комп'ютером та ймовірністю купівлі ноутбука.

Люди, які володіють комп'ютером, можуть бути більш знайомі з технологіями та їм може знадобитися ноутбук для роботи чи навчання.

Володіння комп'ютером може сигналізувати про більш високий рівень доходу, що може зробити людей більш схильними до покупки ноутбука.

Можливо, існує третя змінна, яка спричинює і володіння комп'ютером, і ймовірність купівлі ноутбука.

Подальші дослідження:

Щоб краще зрозуміти зв'язок між володінням комп'ютером та ймовірністю купівлі ноутбука, потрібні подальші дослідження. Це може включати:

Проведення опитування, щоб дізнатися більше про причини, чому люди купують ноутбуки.

Порівняння ймовірності купівлі ноутбуків людьми з різним рівнем доходу.

Дослідження інших факторів, які можуть впливати на ймовірність купівлі ноутбука, таких як доступ до Інтернету та рівень освіти.

Чи є докази того, що зв'язок між володінням комп'ютером та ймовірністю купівлі ноутбука є заплутаним?

Згідно з результатами множинної регресії, зв'язок між володінням комп'ютером та ймовірністю купівлі ноутбука не є заплутаним.

Це можна зробити на основі таких міркувань:

Коефіцієнт регресії для володіння комп'ютером залишається значущим, навіть після додавання до моделі інших пояснювальних змінних (віку та доходу). Це свідчить про те, що зв'язок між володінням комп'ютером та ймовірністю купівлі ноутбука не є наслідком впливу інших факторів.

Графік важеля не показує жодних впливових спостережень. Це означає, що жодне окреме спостереження не робить істотного впливу на результати регресії.

Залишки розподілені приблизно нормально. Це свідчить про те, що модель регресії добре підходить до даних.

Хоча ці результати свідчать про те, що зв'язок між володінням комп'ютером та ймовірністю купівлі ноутбука не є заплутаним, важливо зазначити, що це лише попередній аналіз.

Ми шукаємо відповідального та працьовитого робітника для роботи на деревообробному підприємстві.

Житомирська область, Брусилівский район.

Основні обов’язки включають в себе допомогу в різних виробничих процесах. Переробка ліса, виробництво паливних брикетів, виготовлення дров, дроблення лісу, вантаження/розвантаження матеріалів, підтримка порядку на виробництві та виконання інших завдань, пов’язаних з виробництвом дерев’яних виробів.

Житло надається безкоштовно. Кількість людей у кімнаті — 2. Спецодяг надається.

Графік роботи з 08.00 до 17.00.

Заробітна плата від 15 тисяч гривен.

Ми готові взяти на цю посаду кандидата без досвіду та освіти, але з бажанням вчитися та працювати. Вимоги до кандидата: відповідальність, пунктуальність, бажання працювати в команді.

Телефонуйте +380679212171 Петро Іванович