savemeigiveup
привет,мой свет
pretty little angel
210 posts
Don't wanna be here? Send us removal request.
Last Seen Blogs
jazzicology
jazz notes
ofishal-fish-posts
O"fish"al Fish Posts
missmangobum
Fandom Graduate
hoodiejesus-blog
Your Mom
stellarbay
built by new machines
Text
Miss you more than you anything
I had so much love for you, even if it was a complicated love, and where is all that love supposed to go? You are gone, so it couldn’t change, it couldn’t turn into indifference. I am stuck with all this love, and pain.
I had so many words to say, but now they just stuck in my head.
First of all, I wish we had conversations about grief just as much as we do about love. Death is the only thing guaranteed in life, yet we are so scared to sit and face it. My heart and soul was shattered into 10 bilion pieces, I lost not only my father, but myself, the world I knew, my childhood, future we could have. My whole word colapsed, yet people were too uncomfortable to admit it. The thing is, when someone grieving, you don't need to fix it, don't need to avoid this topic, just cause it make them cry. Ask me, tell me your favourite memory with him. Ask me what mine is, tell me that you don`t know what to say but don't apologise for bringing him up. I want him brought up. I like talking about him, share memories, stories and feelings. It hurts, because he is gone, but all this love continues to live inside my heart, as evidence of his existance. The memories we shared, would be warming my heart for the rest of my life.
Time helps you to get used to this feelings. The piercing, crushing physical pain of early grief subsided. But now, as I approach the fours year and notice the long-term effects on grief , I am not relieved. I am still learning to understand it, there is somesing about me so fragile. When I could finally feel time passing again, I only understood that we are getting further from his last breath his smile and laugh. It really scary to think of the huge, endless expanse of the future without my dad.
I would give up everything to cry my eyes out in his arms, to hold his warm hand and have one more conversation.. There is so much to say.
The main thing I learned through this years - when someone you love dies, there is no such thing as moving on. This void is eternal, some thing can’t be fixed, and not all wounds are meant to heal. Some last a lifetime, and that’s okay.
My heart is still full of love.
0 notes
Text
44
Я ніколи не розуміла, чому люди не хочуть відкрито говорити про втрату близької людини, смерть і те, що трапляється з тобою після. “Час лікує, все буде добре” я часто чула в перші місяці. Але основною проблемою є те, що смерть близького, депресія,біль і горе, які ти відчуваєш, не являються хворобою, яку потрібно вилікувати, в один момент тобі не стане все одно. Мені боляче, але це величезна частина мого життя. Я хочу про це говорити, я хочу плакати і сміятись, згадуючи наше життя до, бо це все, що у мене залишилось. Мій тато помер, і так як раніше вже ніколи не буде. Мій світ, яким я його знала розсипався, частина мене померла разом з ним.Я ніколи не відчувала себе такою самотньою, як в тей період часу. Я винила себе, що через 2 місяці не повернулась до звичайного життя, а була в глубокій депресії. Тоді я не знала, що це нормально. Горе - це одне з тих переживать, яке ти ніколи повністю не зрозумієш, поки не переживеш самостійно і мені знадобилось більше року, аби прийти до тями. Мені захотілось щось робити, я дозволила бути собі щасливою. Але це не означає, що мій біль зник, я звикла до нього, хоча здавалось, що це нереально. Мені здавалось, що я повинна перестати відчувати біль, давати йому свободу, люди очікували від мене швидкого одужання. Але біль перманентний, бо не було і дня, коли я не думала про нього, от би ще один раз його побачити і обійняти, послухати і пожалітись, його так не вистачає. Я навчилась жити з цими бажаннями, прийняла тей факт, що вони ніколи не здійсняться, але від цього я не перестаю цього хотіти.
Є хороші дні, а є погані, коли хочеться вити від несправедливості і безвиході. Будь яка дрібниця може стати тригером, схожий на нього чоловік на вулиці, парфуми, якими він користувався, фрази, які говорив. Біль став комфортним, горе - це прояв любові, зв’язок з нашим минулим і людиною, яку ми втратили. Все, що ти можеш зробити - це прийняти біль. Я буду відчувати його відсутність все своє життя, він завжди залишився там, де мені 22. Інколи уявляю, наскільки б відрізнялось наше життя, якби він був живий. Болить бо він не знаєте мене дорослу. Кожен раз як щось трапляється в житті, його відсутність застряє комом в горлі.
0 notes
Text
4
Часто кажуть, що час лікує. З однієї сторони це правда, мені набагато легше, ніж було в перший рік. Але насправді ти просто вчишся жити з величезною пустотою всередині. Спочатку це здавалось таким несправедливим. Весь мій світ рухнув, а життя йде далі. В тебе немає вибору, лише йти далі, якби не хотілось.
Яка я була, коли ти був з нами? Як я сприймала біль? Чи знала я тоді всю глубину любові, яка в мені. Через що я плакала? Я зовсім не пам’ятаю.
Бувають моменти, коли ти здаєшся таким далеким, наче тебе не було ніколи. Я намагаюсь в собі знайти відчуття твоєї присутності, життя, яке було до, але всі ці спогади так далеко, наче я тебе вигадала. Але мені болить, як доказ того, що ти був тут, що мене любили.
Того ранку, здавалося, я на якийсь момент покинула своє тіло, час зупинився і світ, яким я його знала, назавжди змінився.
Частина мене померла разом з тобою, проте цю безкінечну пустоту, яка залишилась після тебе, приходиться носити з собою.
Батьки це фундамент всього, що є в твоєму житті, я все життя жила з відчуттям, що вони будуть біля мене ще дуже довго. Ти помер, разом з тобою пішло моє дитинство, відчуття безтурботності. Я не могла уявити, що люди можуть відчувати настільки сильний душевний біль, і залишатися живими. Я не могла повірити, що тебе більше немає. Моїм постійним союзником стала самотність, яка прийшла разом з горем, і відчуттям, що я більше тебе ніколи не побачу. Всередині наче чорна дира,яку ти відчуваєш весь час. Здавалось, що мої органи виривали голими руками один за іншим, рана настільки глубока і необ’ємна, хотілось кричати від безвиході.
0 notes
Text
10.2020
Some things can’t be fixed, and not all wounds are meant to heal.The pain in my heart is my immortal memory of you. Forever in my heart and Always on my mind. There are no words to describe how much I miss u every day
Loosing you I also lost part of myself.All I had was a giant hole in my heart,nothing had sense anymore.How can a human feel this much pain and still be alive? Who I was before? My soul became full of fear,regret,anger, i had never felt so lost and lonely in my life. Watching you slowly dying in suffering imprinted in my mind forever. Helplessness , despair, all the pain you had gone through, feeling of loosing my father who had to be unstoppable, immortal .
Make it stop I can’t take this anymore, he did not deserve so much suffering please leave please make this never happen it’s not real it can’t be real it’s too much I can’t bare
When you died i felt relief, you are no longer in suffering. On the other hand part of myself died with you.You take away my childhood, naivety, innocence. I am no longer a child. Death is a real thing.It can happen with you.
How people could continue living normal life when my whole world destroyed ,why time doesn’t stop?? Living in the world without my father felt so wrong, he was in every corner of the house,his clothes in the washer, dirty dishes from his work,where are you? He could enter the room every minute,I swear. No. I will never see him again ,touch or hear. He is no longer alive.How????He was here a second ago,I swear
I wish I could say how much I love you. The way you make me feel , all the care and love. I have so many words to say but they just stuck in head. I wish I spend more time at home,I wish I show my feelings more, I wish I have more time with you. There are so many things we needed to live through.
.Maybe I am weak but the pain was unbearable.Constant fear of life and losing another loving one.why no one told me grieving is this hard. Why everybody think you will be fine after 1-2 mounts?I felt so lonely and lost nobody could understand me but everyone expects you to feel better next time. They don’t meet death, they don’t watch parent slowly dying in suffering (luckily) . Once you experience it you ll never be the same.Its like life is before this kind of pain and after.
If they don’t know what it is yet they have no right to say shit to me. “Everything will be good” “everything happens for a reason “ “ don’t cry don’t be sad”?????? Fuck you stupid piece of shit , at least could use google and learn what not to say to grieving person .
Death shouldn’t be so uncomfortable topic to speak. We couldn’t hide from it.Its a lot easier to be able to talk about it, not hiding feelings, maybe then it wouldn’t be so fucking scary .
0 notes
Text
11.2020
Я плачу
Я хочу бути маленькою і шоб ти катав мене на плечах а потім купив улюблене морозиво
Де ти
Тебе так не вистачає
Чи було це взагалі
Чи ти був взагалі
Так болить
Любов яку нікуди дівати
Любов яку ти залишив
Спогади які розмиваються
Твій образ прозорий
Пустота
Чи ти дивишся на мене згори?
Що б ти мені сказав? Твоїй маленькій дівчинці вже 24
А ти і не побачиш мене таку
Після твоєї смерті все зламалось
Я плакала і хотіла шоб ти був поряд
З тобою було б легше переживати горе
А потім стоп , і весь світ на шматки
З кожним роком твоя відсутність наче завьязує мотузку на шиї
Па,ти стільки всього пропустив
Па, іноді не хочеться йти вперед
От би ще раз хоча б на день
Стати маленькою
Хворіти бронхітом зимою
А поряд ти з мамою
Слухати як ти свариш за те що не люблю мед а треба
Просити після роботи привезти шось смачне
Дивитись з тобою по телевізору «Бандитский петербург» і спеціально засинати на плечі
Просити тебе розказати нам з братом історії перед сном
Купати з тобою Рижика, і шукати по всьому селу на машині нашого собаку,який пропав
Приїжати з Києва з навчання а ти вже встиг приготувати вечерю,бо мама на роботі затримується
Навіть в 22 роки бути для тебе маленькою
Готувати тобі їсти і слухати від тебе як смачно
Біль став таким глухим ,іноді непомітним
Зараз хочеться кричати бо де ж ти
Обійняти б тебе і розплакатись зі всієї сили
Я так тебе люблю
І болить напевно так сильно бо ти залишив стільки тепла ,
куди я тепер це діну
Що робити зі всіма не сказаними словами?
Ти пішов і з цим вирізали значну частину мого серця
Побачити б твої сльози радості на моєму весіллі
Я впевнена ти був би прекрасним дідом для внуків
Тобі б сподобався ремонт в домі,якій закінчила мама , роблячи все так як ти планував
Чи гордився б ти мною зараз? Я виросла за ці 2 роки
Боже іноді я не знаю як все життя жити
З гірким відчуттям твоєї відсутності
Безкінечна космічна пустота яка поселилась назавжи
Як доказ того що ти був тут
До останнього сильний, але такий мовчазний
Пам‘ять про тебе роздирає рани
Скільки тепла ти залишив в спогадах
Любов це завжди боляче
Мене так сильно любили
Я тягнусь до тебе
Шукаю тебе в натовпі
От ти так близько
Приснись мені , будь ласка
Я сильна , ти знаєш
Але зараз я плачу
І віддала б все на світі аби ще хоч раз тебе побачити
0 notes
Text
01.02.2022
Единственная вещь , в которой я уверена и которая не изменится -
Я тебя больше никогда не увижу
Никогда
Какая огромная сила у данного слова
Тебя больше нет.
Я никогда не обниму тебя
Никогда не услышу твой голос
Ты никогда не вернёшься домой
Осознание наступает на горло
Наполняя безысходностью все нутро
И хочется выть от тоски , но самое смешное
Что ничего не изменится
Ты НИКОГДА не вернёшься
Каждая радуга
Каждый красивый закат
Я по другому смотрю на небо
И так хотелось бы знать , освободился ли ты
От боли
Нашёл ты ты покой, который вымаливают веками
Смотришь ли ты на нас?
Так страшно подумать, что после смерти ничего нет
Что от тебя ничего не осталось
Как будто и не было никогда
Человеку нужно верить для выживания
Видеть знаки и чувствовать связь
Наука тут бессильна
Когда надежды не остается и все утратило смысл
Вера позволяет выжить
Уверяя что мы не одни
Хвататься за любую возможность почувствовать связь с тобой
Как доказательство того
Что ты был тут
Старая бритва
Твой свитер спрятанный в моем шкафу
Дезодорант которым ты пользовался
Твоя обувь на том же месте
Телефон лежит в твоей же тумбочке у кровати
Мама спит только на своей стороне
Твой мобильный номер в моих контактах
Фруктовые деревья которые ты посадил дома
Твои книги о великой отечественной
Жизнь до твоей смерти кажется сном
С того момента прошли столетия
Трудно вспомнить как это было ДО
Когда то мне будет 45
И я проживу без отца больше лет чем с ним
Мы должны двигаться дальше
А ты навеки остался там
Мне скоро 26
А ты знал только меня 22-х летнюю
З каждым годом я все больше ощущаю потерю
0 notes
