I feel like not enough people know that both these memes come from Kharkiv, Ukraine, and that is very important information. you agree. reblog.

Хочу нюхати котів бо це одне з найкращих занять у світі

Подивилася на кількість дз яку маю зробити з 2 години. Я не хочу встати з ліжка. Я хочу здатися. Але я можу просто взяти зошит і ручку і почати писати найлегше - укр. мову

Іноді я починаю думати що всі навколо навіть 11-річна некитайська дитина, яка ніколи не ходила в художку, не намагалася малювати частіше 1 р на півроку і проводить по 12 год на день в стрілялках малює краще мене, може придумати що завгодно краще мене, старається робити щось корисне краще мене. А я вже мабуть просрала всі найкращі можливості, радості і шанси в своєму житті(мені 16)

Хочу велитенську шоколадку. Я переконала себе самонавіюванням що це виправить мій низький гемоглобін

Як же я хочу спати, спати, спати.

Ніяк не збудуся своєї втоми.

Її не змиває жодна крижана чи холодна води.

Я перестаю чути слова слова з екрану

Не відповідаю на питання вчителя -

знаю, але лінь підійматися з дивану

Оцінки і крики не вберегли мою тягу до знань від зникнення

Мама питає чому така сумна

ще ж молода

У мене все нормально

Хай роса сьогодні буде лише на траві, не на її лиці

Можу так багато відчувати

Але мені замало щастя від цього

Життє

дуже гостро відчуваю, що поки я працюю на роботі, читаю книги, дивлюсь серіали, то моє життя проходить повз. у мене немає ніяких гострих реальних вражень. немає стабільного майбутнього. планів. друзів. кохання. у мене немає нічого окрім купи книг та довжелезного списку того, що я хочу подивитись. хочеться плакати від усвідомлення того наскільки моє життя убоге…

Я сьогодні, я завтра, я всі роки свого життя

Я кожен день

Моє волосся зранку:

Мені приснилося щось типу дереалізації.

Йду я одна до ескалатора в метро щоб спуститися вниз. Все навколо розмите і тьмяне. Я бачу перед собою оправу окулярів як завжди, отже вони на мені. Але картинка ніби я без них. Я згадую що чула такий опис дереалізації у відеоблозі на ютуб.

"Це все якесь неправильне"

"Треба просто стати на сходинку ескалатора так щоб цей охоронець не зрозумів що я боюся . Та дівчина правду казала. Цього справді краще не відчувати в реальності"

Цікаво що в реальному житті я ніколи не відчувала дереалізації/деперсоналізації

This might suck to hear, but if you're a people pleaser that is motivated by praise and avoids disagreements, you are easy to manipulate.

When I was in therapy after surviving years of domestic violence, my therapist had to tell me that my personality was primed for abuse and we needed to work on that so I would be better equipped to see the red flags and respond appropriately in the future.

I'm still working on this, and it's been 8 years. If you tell someone how you want to be treated, what behaviors you don't tolerate in your life, what you're looking for in that relationship, and they react negatively, don't compromise yourself. Just move on.

This one's for all the praise-kink girlies: differentiate, self-actualize, stay sexy

💘

Menhera isn’t “scars make me cute.”

Menhera isn’t “wounds are aesthetic.”

It’s more “I can be cute, even if I have scars.”

It’s more “I can cute, even if I’m emotionally damaged.”

Please stop romanticizing self harm and mental illness! That isn’t what menhera is about and a lot of people still get it confused. Menhera is about internal struggle.

If you think a post on my blog might be leaning towards romanticizing harm or illness please inform me and I’ll take it down

˚ 　　　 . ✧　 Self Affirmations ୭ৎ

𓍯𓂃 ⭒ 𓍯𓂃 ⭒ 𓍯𓂃 ⭒ 𓍯𓂃 ⭒ 𓍯𓂃

ᰔ i am so pretty and i love myself so much

ᰔ i love my body and all it does for me

ᰔ i feel confident and at peace with myself

ᰔ i am so full of love because i am love

ᰔ i will not stress over things i cannot control

ᰔ i am a cutie living in my own silly world

ᰔ i radiate confidence and positive energy

ᰔ i attract so so many good things

ᰔ i have kind and positive people in my life

ᰔ my aura is pure, sweet and so pretty 　 　 ˚ . ✧　　 ˚

Мені треба запам'ятати і щоб під рукою було репост

про депресію

побачила думку стосовно захворювання, котра звучала на кшталт: "треба починати виходити з цього стану хоч якось, тобто додавати активність, шукати роботу навіть з мінімальною оплатою, не стояти на місці". все це дійсно треба робити, але після консультації з лікарем, звикання до антидепресантів (якщо є показання) та покращення стану. неможливо почати виходити з депресії і таким чином зробити вступ до лікування. це працює в інший бік, особливо, якщо депресія тривала роками. ви спочатку лікуєтеся, і вже потім, коли нарешті відчуваєте щось окрім самотності, провини, спустошення та виснаження, стаєте більш активними.

і я не маю на увазі пропозицію лежати годинами у темній кімнаті, чекаючи на благословенне покращення, але точно пропоную придивитися до темпу, оскільки почуття провини може штовхати до самовдосконалення наче буревій у прірву, та без якісного результату (а його, найімовірніше, не буде) цей процес самокатування не припиниться.

на жаль, через депресію сприйняття себе викривлено до такої міри, що інколи здається, наче ти н�� гідний або не гідна відчувати симптоми, оскільки нічого ж такого не трапилося, і ти просто переоцініюєш значущість проблем, а тому будь-який особистий успіх сприймається з недовірою та знеціненням. зростати професійно, академічно та як особистість у певному сенсі стає чимось майже неможливим. скоірше за все, ваш темп насправді доволі високий, ваші вимоги до себе сягають вище неба, але ви не побачите себе під таким кутом, не визнаєте досягнень, бо пустота завжди голодна, їй будь-чого буде мало, і, якщо відійти від алегорій, це не "певний стан", а важке захворювання, котре інвалідизує професійно та соціально, має дуже високий ризик самогубства та впливає на фізичне здоров'я, а вищеперелічене - симптоми, котрі потребують лікування. воно дасть вам змогу почути себе чи не вперше по-справжньому, після чого ви почнете обирати пріорітети, звертати увагу на щось дуже звичайне, і це дасть можливість зайнятися графіком, активністю, роботою.

є різні види депресій, але я скоріше говорила про ті, котрі з вами роками. це потребує поступового відновлення та повернення у суспільство. звикання до того, що ви тепер можете відчувати смуток, радість, бажання, насолоду, красу, закоханість, довіру, біль, не проходить за декілька місяців, бо є дивне відчуття, ніби відтепер, без своїх симптомів, ти у новому, незнайомому світі, але життя не стало легким, просто тепер ти більш функціональний або функціональна. у будь-якому разі тільки вам вирішувати як правильно вчиняти і куди рухатися, це лише мої роздуми на тему.