зараз закину маяковського собі до рюкзаку та піду бринькати на укулеле. а цей блог святкує 40 пост. вітаю!

завжди була номер один адвокаткою друкваних видань, аж раптом почала жити за годину від університету, де провожду 80%  свого часу та теперь адвокатую у сфері електроних версій. а ще знайти друковані книжки про ментальне здоровья англійською навіть у києві неможливо, тому все ж електронні версіїї супер, підкорили мене

затишок - одне з почуттів, які створюють підгрунтя для спокою

що перше, що другеи відчути складно

зате коли відчуваєш - цінуєш як ніщо

раптом захотілося в одесу але хоча б 20 градусів тепла б, а не морозу  якось не подобається такий березень

знаходити старі фото доки шукаєш щось цікаве для блогу на інформатику - прекрасно

я була впевнена, що ці фото десь втратились незвично оглядатись назад

дивлюсь у світле майбутнє третього триму влітку 

мрію про місто ха на плацкарт у плюс сорок

колесо в одесі парк шевченка, ланжерон у зимові морози літо згадується складніше

залишається однією з моїх улюблених книг до речі, слід перечитати і малюнок автора поряд

а це люба з польовою квіточкою у косах на березі моря, літо 2016

якщо в світі чомусь і бути, то це будуть квіти та мистецтво. до речі, квіти - клумбам, права - жінкам!

а це я, у 2015. незвично та дивно.

а ще частіш дивіться тед. неймовірні виступи, які не перестають вражати мене знову і знову

чарівний зелений театр в одесі як символ таргету для руйнування з богу мерії

але все ж вечірній київ назавжди у моєму серці займає особливу позицією, яку ніщо ніколи не замінить

у кожного є улюблене фото. у мене теж! виражає мої стосунки з наближаючоюся сесією

а коли набридне досить сірий київ - завжди можна втікти до чогось кольоровоо, наприклад цього дому

місто таке швидке але мої дедлайни швидше біжу від них як машини по трасі