#рожеві туфлі | Explore Tumblr Posts and Blogs

cozy-stacy · 6 years

Text

60. Каннський кінофестиваль

Менш, ніж за місяць, на Лазуровому узбережжі Франції вкотре збереться еліта світового кінематографа. Зірки кіно, режисери, представники ЗМІ — кожні по-своєму готуються до однієї з найважливіших кіноподій року. Одним з етапів приготувань є вивчення неписаного протоколу заходу, який, на думку британської газети Daily Telegraph, межує із «тиранієюі "снобізмом». Газета склала власний «путівник до снобістських правил кінофестивалю».

Отже, учасники кінофоруму зобов'язані потиснути руки організаторам фестивалю щойно вони з'являються на сходах кінотеатру, де відбувається захід. Робити це можна лише після того, коли їх представлять особи «наближені» до старожилів заходу.

Ніхто, ані зірки світового масштабу, ані не менш знані представники ЗМІ, не можуть годувати своїх малят груддю на заходах кінофестивалю. У минулі роки в Каннах були випадки, коли жінкам-журналістам було запропоновано звільнити Палац Фестивалів під час годування або залишити немовлят біля стійки реєстрації преси. Після низки протестів проти цієї вимоги організатори фестивалю радять матусям отримувати окрему прес-акредитацію для їхніх малюків.

Робити селфі також заборонено. На переконання директора Каннського фестивалю Тьєрі Фрімо, «ви ніде не виглядаєте так потворно, як на селфі». До того ж, намагання сфотографуватися створює затор на червоній доріжці.

Жінки-учасниці повинні взувати туфлі на високих підборах. Але поодинокі винятки таки трапляються. Після скандалу 2015 року, коли данську продюсерку із частково ампутованою ногою не пустили до Палацу Фестивалів, бо вона була взута у "балетки", у 2016 Джулія Робертс з'явилася на червоній доріжці босоніж.

Всі чоловіки, акредитовані на фестивалі, повинні бути вбрані у смокінги та краватки-метелики. Це стосується не лише представників кіноіндустрії, а й преси.

Daily Telegraph розповідає, що компанія Uber і французький виробник аксесуарів Cinabre швидко навчилися заробляти на забудькуватих чоловіках. За лічені хвилини й 85 євро вони доставляють чорну краватку-метелик тим гостям, які не надто обізнані із правилами протоколу в Каннах.

На фестивалі існує так звана «кастова система» для засобів масової інформації. Залежно від популярності ЗМІ або значущості його представника, журналістам видають акредитаційні картки чотирьох різних кольорів: жовті для критиків «без імені», сині для блогерів, які мають «пару тисяч послідовників у Twitter», рожеві — для «престижних»критиків і найбажаніші білі — для найбільш впливових журналістів, чиї імена стоять в одному ряду із кінозірками.

#фаустометраж #м'ятні сторі #українською #український блог #український тамблер #український пост

7 notes · View notes

your-ptashka · 7 years

Text

Vintage: to be or not to be

Vintage: to be or not to be в гардеробі сучасної дівчини?

Вінтаж… Скільки сенсу та історії криється за цим невеличким словом з шести літер. Вважається, що річ стає офіційно вінтажною дійшовши позначки у 20 років від моменту її створення. Та можливо, лише однієї цієї позначки недостатньо?

Кожна річ приховує у собі історію. Історію щастя чи горя, любові чи розставання, перемоги чи поразки. Чи помічали ви хоча б одного разу, що одяг чи певний аксесуар приносить вам талан і варто лише одягнути ту саму річ, як день вдався? Або ж навпаки, все пішло шкереберть і тепер ваш темно-синій піджак самотньо висить у шафі?

Людині властиво забарвлювати емоціями не тільки свою шафу, а й дивитись крізь призму почуттів на світ навколо. Людина – це митець, художник свого життя і це нормально, коли увесь світ стає його полотном, у тому числі і речі.

Пам’ятаю, будучи ще маленькою мені завше подобалось годинами проводити час роздивляючись гардероб своєї бабусі та прабабусі, для мене тодішньої це була справжня знахідка дивовижних речей, які неможливо було побачити деінде.

Тепер я доросла, відносно доросла, і знайшла свою втіху зовсім недалечко, у 20 роках звідси – гардеробі моєї мами.

Мамо, урочисто зізнаюсь, що разом з цим чудесним платтям, всіяного квітами та смарагдовими брюками я поцупила ще і ніжно-рожеві брюки палаццо. Обіцяю, що різати і продавати їх не буду, лише трішки підшию знизу ;)

Коли мама дає мені якусь свою річ, вона завжди бере з мене слово, що я її не продам і не поріжу :) Ех, і так завжди))

У сьогоднішнього плаття історія особлива. Раніше воно належало моїй матері і стало мольбертом прекрасної частини маминого життя. Вона як справжній митець подарувала йому частинку душі та зберегла у ньому свої ніжні спогади, що і досі, 20 років потому, гріють душу. Це плаття є таким особливим лише для неї та для мене і в цьому полягає вся його чарівність.

Вінтажні речі здаються такими со спешл не лише через цікавий крій, захоплюючі тканини та дивовижні візерунки.

З цим платтям у нас стосунки особливі: я познайомилась з ним ще до свого народження і в ті чудесні місяці воно прикрашало нас з мамою <3

Та чи легко “приручити” вінтажну річ? Щоб не виглядати дівчиною аля «я те все вкрала у своєї мами»? :)

О, так! І це навіть легше, ніж ви думаєте.

Як на мене, ці два світи - сучасний та вінтажний, можуть чудово ладнати одне з одним.

Так, вінтажна річ може часом перетягувати на себе покривальце уваги за рахунок своєї екстравагантності, тому в такому випадку головне не переборщити. Достатньо однієї речі, щоб образ вже виглядав стильним та завершеним. Наприклад, візьмемо лук шовкова майка/базова футболка + джинси + туфлі на низькому каблучку. Зручний та повсякденний аутфіт. Додаємо перчинки - шовковий оверсайз піджак з шаленим орнаментом і вуаля - наш образ заграв новими фарбами.

Або ж будуємо наш образ на основі вінтажного плаття, як у сьогоднішньому випадку, і обігруємо лук деталями: сережками-кільцями, солом’яним капелюшком, сумкою та чорними балетками на зав’язках, які сховались у траві :)

Не бійтесь експерементувати - створіть свою власну історію, образ, який живе в гармонії з Вами та відображає Ваш внутрішній світ <3

Гарного, теплого та терпкого серпневого вечора Вам :3

З любов’ю,

Ваша Пташка <3

#vintage #vintagegirl #vintagedress

1 note · View note