поражаюсь своему спокойствию
сидим спокойно в парке, и тут к нам со спины подошёл чувак (как оказалось, мой кузен) и очень тихо сказал между нашими головами "бу".
мор хотел ему пизды дать, я просто повернулась и сказала на родном итальянском: "еще раз так сделаешь нахуй, и отправишься к праотцам челюсть искать"
Я НЕ ЗНАЮ ЧЬЕ ЛИЦО СМЕШНЕЕ – МОРА КОТОРЫЙ ВЕРИТ ЧТО Я БОЖИЙ ОДУВАНЧИК ИЛИ ДАНИЭЛЯ КОТОРЫЙ СЛЫШАЛ ПРО КУЗИНУ ЧИСТО ПО РАССКАЗАМ ОТ БАБУЛИ (где я тоже божий одуванчик)
22 notes
·
View notes
А это я попросила маму прокомментировать персонажей мора, лишь предварительно объяснив ей, что дело происходит в степи…Некоторые моменты она прям здорово просекла😳
Но на Анне мама сломалась, хд. Дальше уже не смогла
Дышите, если хотите колхозную аушку с Данковским-агрономом и Артемием-трактористом
25 notes
·
View notes
Кликните на арты пожалусто чтобы они были в хорошем качестве!!!!
О да, это наконец то арты.
Мучал я Тук-тук где то в конце мая и всё лето, даже немного осень, параллельно смотря Мор.Утопию.
Они относительно старенькие, но чувствую как будто только пару дней назад рисовал.
Собраны не все арты так как Тамблер не позволяет, увы.
Я так проникся Тук-туком, что на минутку, присядьте! редактировал Вики по нему и английскую, и русскую.
И вики был главный показатель того, как обходят игры Ледорубов, кроме Мора.
В английской Вики большую часть страниц с Гостями не было, а в Русской, уу.. остались экземпляры как будто с 2015 годов. Ошибок и неправильных суждений было столько... я готов был плакать, редактируя это.
Вики по Тургору — это отдельная тема для разговора.....
Так что есть один итог — рисуйте арты по Францу (я по ней ничего кроме недовольства не видел), Тургору, Тук-туку и Помни (Не помните? А эта игра есть).
Всех люблю, всех целую и ценю.
17 notes
·
View notes
Нет ну я не могу не думать об этом, так как нам этого никогда не дадут - 1899 но если бы это был просто 1899 а Мора и Эйк все равно бы влюбились. И это был бы обычный драматический роман, но согласитесь - вы бы не отказались.
Они отправляются в рейс, Эйк все также капитан, который встречает Мору, плывущую вместе с сыном и мужем. А у Эйка при этом дочери и жена, но все идет по пизде, потому что искра буря безумие.
И тут че интересно, мы знаем, что конкретно в Викторианской Великобритании был строгий этикет, но я не уверена, что он был такой же в других странах на тот момент. Все таки этот этикет учредила (если не изменяет мне память) сама Виктория. Я к тому, что все условности этикета в большой части были бы в голове только Моры, потому что это ее своего рода реальность. А вот какое восприятие было у других, я утверждать к сожалению не могу. Единственное, что конечно женщины любых национальностей имели примерно одинаковые права. (Хотя, опять же я точно знаю, что в Великобритании на тот момент у женщины прав не было СОВСЕМ). И для Моры глубоко внутри будь между ней и Эйком роман было бы уколом в ее совесть, выращенную на этом этикете. Когда для других и для самого Эйка возможно проблемой не было бы. Это создавало бы конфликт восприятий реальности как для нее самой, так и для восприятия ее проблемы Эйком. Но также это создавало бы другой конфликт - действительно ли Мора полюбила его или в ней бушует ее бунтарство, которое может проявится ярче в международных водах, где условности стираются.
Еще один конфликт который создавался бы внутри нее самой это борьба с непониманием того, как она могла разлюбить мужа, если причин видимых для этого не было. Она бы металась осознавая, как много себя он отдает ей и их сыну, но не могла уже ответить взаимностью, отчего переживала стыд.
Но самым постыдным был бы разрыв с сыном. У нее было бы несколько выкидышей, наконец-то получается вновь забеременеть, она проходит через тяжелые роды, у нее появляется наконец-то сын, ради которого она прошла годы боли и потерь. А потом она отворачивается от него. И эта пропасть боли ребенка, который становится ненужным разверзается все шире, где ты не нужен матери, где отец пытается ее вернуть, погружаясь в смятение, забывая о нем самом.
Я начинала эту мысль типа - хочу версию какого-нибудь романтического(ПЕРИОДА РОМАНТИЗМА, Я ПОПРОШУ, извините, но для меня важно, чтобы люди понимали, что такое романтизм) романа типа Гордости и Предубеждения (18+ретинга) только с этими двумя, а потом я начала навешивать друг на друга конфликты и вот ты уже где-то в районе русской хтони и анны карениной
7 notes
·
View notes
shuffle your favorite playlist and post the first five songs that come up. then copy/paste this ask to your favorite mutuals <3
-giggle-bee
Omg hi cutie thing <3
among the playlists i made i do enjoy how the one belonging to my current book turned out (has actually inspired me to develop the story a couple of times) but it looks so chaotic out of the chronological order LMAO
and @trrickytickle knows what playlist i love more
4 notes
·
View notes
«Журавінка»
– Уладзіслаў Галубок
Аж дзіваваліся людзі, як жаніўся наш Рыгор: сам вялізарны, сутулаваты, як крук, а маладзіцу браў маленькую, чырвоненькую, быццам журавінку. Вяселле згулялі як след — ну, і жылі спярша нішто.
Толькі ў скорасці наш доўгі Рыгор са сваім сутулам стаў неяк цянець і гнуцца наперад, — з крука зрабіўся, як вуда, і з твару пачаў чарнець, а жонка «Журавінка» — круглець… Бачыць яна, што мужык хірлее і слабее, дай і сама хвост адкіне: стала крактаць і жаліцца на нейкую хваробу. Па сабе Рыгор не бедаваў, але за жонку спалохаўся, так ужо моцна ўхляпаўся ў яе. Кінуўся туды-сюды: курыцу, пеўнем што пяе, дастаў; пашаптух і блізкіх і далёкіх запрасіў; усялякае зелле гатавалі, палілі, курылі; качалкі праз акно кідалі, і чаго ні рабілі — не памагала. Журавінка — журавінкай: як на балоце ўзросшы, разбохалася, але паправы няма.
Ажно надарыўся нейкі стары знахар. Рыгор бух яму ў ногі: так і так, кажа, ратуй маю Журавінку, — апошні хвост прадам!
Знахар паглядзеў, намацаў хворую, галавой паківаў: кепска, кажа, «марматур» у ёй; рада адна: лёду насушыць, ветру наскрабаць, камарынага сала назбіраць і спарыць у берасцяным гаршку, потым мазаць перад агнём грудзі і паясніцу хворай; хвароба пэўне адойдзе, а здароўе вернецца.
Зажурыўся Рыгор, бо не патрапіў гэткую прыправу зрабіць. Аж тут жонка і кажа: «Не маркоцься, мой ты аздабулечка, сама я лепш ведаю, што мне трэба: пяску з мора прыцягні, як рукой усё зніме».
Паскрабаў мужык патыліцу, паскрабаў, але папёр-такі з торбай да мора. Цягнуўся небарака да поўдня, знібыткаваўся, прысеў адпачыць крыху, стаў смактаць люльку. Ажно тут надыходзіць даўнейшы яго сусед — Язэп, што пайшоў летась у прымы ў другую вёску. Суседзі разгутарыліся. Язэп і кажа: «Паслухай ты мяне, Рыгорка, варочайся дахаты, і я з табой пайду і дам рады тваёй бабе».
Пайшлі.
Позна вечарам прывалакліся пад хату. Бачаць, агонь у хаце блішчыць. Рыгор зірк у акно — ды аж выпрастаўся, як слуп: на стале яешня са скваркамі, бліны, верашчака, як вір, і брыкалаўка ў пляшцы, а побач яго Журавінкі сядзіць хлапец — Янка Канцавы…
Скрыгатнуў Рыгор зубамі, заціснуў кулакі, а тут Язэп і шэпча: «Маўчы ды лезь у мех, а я пайду прасіцца на ноч».
Ледзь упхнуў Язэп свайго таварыша ў мех, завязаў, успёр на плечы і пасунуўся ў хату прасіцца, каб пусцілі пераначаваць.
Спярша гулякі ані блізка, але, нешта пашаптаўшыся, згадзіліся. Язэп убіўся ў кут і пачаў мех развязваць, тым часам тыя за сталом п’юць і ядуць, а Журавінка яшчэ і запяяла: «Няма майго Рыгора, пайшоў па пясок да мора», а Янка, падхапіўшыся ў бокі, падцінае: «Тунда, тунда, тундада!» А Язэп з кута і кажа: «Не вытрываю — запяю і я: «А мой жа ты Рыгору, вылазь з меха на волю, вісіць бізун на сцяне, дай ты Янку і жане: Янку раз, жонцы два, тунда, тунда, тундада!»
Мусіць, хочаце ведаць, што было далей? Вось, не скажу! Хіба толькі тое, што наша «вуда» цяпер стала прасцей хадзіць, а гладкая скурачка Журавінкі пачала моршчыцца…
—1909
маладзіца — маладая, нявеста; дзяўчына, якая дасягнула шлюбнага веку
у скорасці — неўзабаве
сутул — сутуласць
хірлець — [у слоўніках няма, але падазраю, што гэта значыць] хварэць
крактаць — утвараць ціхія, адрывістыя гукі (пры хваробе, няёмкім становішчы, і пад.)
ухляпацца ў каго-колечы — [у слоўніках няма, але падазраю, што гэта значыць] закахацца; утрэскацца
разбохацца — [у слоўніках няма, але падазраю, што гэта значыць] набухнуць, набрыняць
паправа — выпраўленне, палепшанне
надарыцца — [тут у трэцім значэнні] трапіцца, сустрэцца
марматур — [у слоўніках няма, але падазраю, што гэта назоўнік, утвораны ад дзеяслова "мармытаць", выходзіць:] хвароба, пры якой чалавек мармыча
зажурыцца — засумаваць, замаркоціцца
патрапіць — [тут у значэнні] змагчы, здолець зрабіць нешта
прыправа — [тут] рэчыва з пэўнымі ўласцівасцямі [??]
мой ты аздабулечка — [пяшчотны зварот, утвораны ад слова "аздоба"? when you are too kawaii]
знібыткавацца — здарожыцца, змарыцца, стаміцца, знябыцца
пайсці ў прымы — перабрацца жыць у хату жонкі; прымы — пражыванне мужчыны пасля жаніцьбы ў сям’і жонкі [imagine having the whole word for this]
варочацца — [тут] вяртацца
брыкалаўка — [у слоўніках няма, але падазраю, што гэта пэўны алкагольны напой]
падцінаць — [тут] падсмейваць іншых
тунда — [проста нейкі выклічнік?]
4 notes
·
View notes