З народу і для народу: Михайло Дерегус Михайло Гордійович #Дерегус (нар. 5 грудня 1904, Веселе  — пом. 31 липня 1997, Київ) — український графік, живописець і педагог; член Спілки художників СРСР та Спілки художників України з 1938 року, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР з 1958 року, член-кореспондент Академії мистецтв України з 1996 року, професор Української академії мистецтв з 1995 року. Депутат Верховної Ради Української РСР 5-го скликання. Творчість Михайла Гордійовича має широкий діапазон. Розпочавши свою діяльність як художник-живописець, він стає у подальшому одним з провідних українських графіків, не покидаючи, однак, живопису. Дерегус успішно працював і в галузі тематичної картини, і у пейзажі та натюрморті, і в портретному мистецтві. У Михайла Дерегуса є своя, наскрізна тема – тема народу, що проходить через усю його творчість, надаючи їй певній цілості та єдності. По духу і змісту своєї творчості Дерегус – художник яскраво національний. Він навчався в Харківському художньому інституті у 1923–1930-у роках, а у 1932–1941-у роках у ньому викладав. Обирався Депутатом Верховної Ради УРСР 5-го скликання (1959–1963 роки). В 1962-у році став головою Спілки художників УРСР, а в 1969-у – лауреатом Державної премії Української РСР імені Т. Шевченка (1969). Найвідоміші графічні серії роботи Дерегуса: “Катерина” (офорт, монотипія, 1936–1938), “По дорогах війни” (офорт з акватинтою, 1943), “Українські народні думи і історичні пісні” (офорт, м’який лак, акватинта, вугілля, 1947–1950). Також художник створив безліч ілюстрації до видань класичної української літератури, зокрема творів Івана Котляревського, Миколи Гоголя, Лесі Українки. Одна з доньок Дерегуса – Наталія – стала скульптором, а інша, Вікторія, – живописцем. Джерело: uartlib.org #народ #козацтво #МихайлоДерегус https://www.instagram.com/p/ClPBWD2owih/?igshid=NGJjMDIxMWI=