#мені сумно Боже | Explore Tumblr Posts and Blogs

2572331 · 1 year

Text

і поки я буду жити - буду хотіти у вараш.

зараз хочу. дуже. аж до оскоми.

я маю найбільше в світі щастя - любити рідне місто.

щодня дякую за це.

він такий один.

мені дуже сумно, що ті, хто не народився там, швидше за все, ніколи не зрозуміють цього. у того міста є дуже чіткий контекст. ти не зрозумієш його, поки не переживеш ці фази становлення особистості там.

я б так багато віддала, щоб ще раз пережити круглий рік там. жовтень у кузнецовську особливо чудовий, січень, травень, серпень.

завжди буде хотітись у місто будівельників. місто спокою.

єдиний такий.

перше, що ви мусите робити, якщо у вас є друзі варашани - проситись у гості. я вам даю гарантію, що вам сподобається. особливо у період бабиного літа. боже.

я люблю так тільки його. тільки. й тільки йому зізнаюсь у коханні.

11 notes · View notes

ruushinynerve · 1 year

Text

Написала лікарці. Б��же, я почуваюсь такою тупою через це. Звертатися через те, що мені буває сумно і бувають тупі думки. Так, мені часто хочеться вбити себе. Мені дійсно буває дуже погано. Але я хожу на роботу, спілкуюсь, доглядаю за собою. Це все таке надумане. І звертатися через це до лікаря. Не думаю, що це те, що вони мають виправити. Я навіть не хочу повертати язика на темін "психічні хвороби", бо всім буває фігово, особливо зараз. Я постійно відмовляла себе від того, що варто звернутися кудить, мовляв, пройде, вже ж проходило, мені ж було добре якийсь час, це тимчасове.

Тому зараз відчуваю, наче роблю якусь дурницю і тільки всіх турбую цим.

Я чула, що до психічного здоров'я ставлення в людей подібне, що наче це не така проблема, що це не варте якогось втручання, що це не серйозно. Що люди часто нікуди не звертаються і продовжують так жити. Чомусь розуміння того, що це нормально, звертатися до спеціалістів щодо таких проблем, не допомагає подумати так про себе. Складно ще і те, що тут не скажеш просто, які симптоми, що болить, що не так. Як раз навпаки, нічого казати з цього не хочеться, бо почуваєшся ще гірше.

Лікарка відповіла, завтра запише мене. Боже.

#spilled thoughts #український tumblr

19 notes · View notes

ukrgleb · 3 years

Text

Львів

Що ж, от і закінчується моя подорож у Львів, останні години в цьому чудовому місті. Чи виправдилися мої очікування, що я зрозумів, що далі?

Якщо честно, я уявляв Львів трошки іншим, більш, просто більшим. Бо він лише трошки ж мешне Харкова і я думав що він такий самий тільки зі своїми фішками. Але ні, він виглядає візуально меншим, і це добре, це мені подобається.

Завдяки цьому він має атмосферу якогось українсько-европейского міста. Чи справдились мої очікування — ні, Львів набагато краще та тепліше ніж я думав. Є щось в цьому місті, якась магія, я це відчув.

Я майже не ходив в ніякі музеї, палаци, і загалом більшу частину часу швендявся вулицями та балакав з людьми, що й хотів.

Самому мандрувати й корисно й важко, іноді тебе долає самотність, і ти починаєш задивлятися на кожну дівчину, від цього втомлюєшся.

Ну шо? Я хочу переїхати сюди, зараз думаю що Львів саме такий як треба, і не завеликий і не замалий.

Таке взагалі дивне відчуття, і смуток, і втома від самотності, але місто сподобалось, і не хочеться повертатися до Харкова. До проблем, тяганини з розлученням, і так далі.

Може комусь здається дивним що я так легко готовий кинути своє місто і переїхати у Львів. А що мене тримає у Харкові?

Родини немає, коханої немає, друзів немає, а ті що були вже не ті, не туди, нецікаво вже з ними.

Мені так легко кидати Харків, бо я нічого там не маю)))

Лише сина… Але сина мені не віддадуть, а бути татом сусідом я не хочу, бо й сину це буде мало допомагати й свого життя не буде. Краще буду забирати його не канікули, подорожувати будемо разом, може коли підросте захоче переїхати до мене, а років через 15 він всеодно піде шукати свого життя, так що.

Хочеться почати все з початку, нова робота, нове місто, нові люди, друзі, справжня кохана. Тому сумно мені скоріше не за те що гуляти у Львові зараз ні з ким, а що доведеться повернутися в місто яке не подобається для найтяжчого — для руйнування.

Скоро потяг, Боже допоможи мені.

#українською #український блог #український тамблер #україна #українська мова #мрія #Львів #думки

8 notes · View notes

primrueroses · 7 years

Text

Знову.

Ненавиджу такі дні. Ти просто сидиш в себе в кімнаті і розумієш, що потрібно щось змінювати але одночасно тобі наскільки погано що і порухаатись не можеш. Завжди коли мені погано чи сумно то це в буквальному сенсі розповсюджується на все моє тіло. Я відчуваю так багато і одночасно нічого.(Нонсенс?) І найгірше те, що я думала, що цей стан бульше ніколи не повернеться.Але він повернувся. Він завжди повертається(напевне, єдине, що завжди зі мною)І зараз я як ніколи самотня, знову не сплю вночі, знову чашки кави, знову я тільки існую. Я так багато людей втратила за цей чортів 2017, а це тільки початок. І знаєш, дорогий Н/Н, ти був правий, вбиватись за кимось взагалі не класно. Але я скучаю,боже мій, як я скучаю.Ти був не такий як всі, ти ніколи не переймався мною,тобі було всерівно. Напевно, саме це і заципило мене. Надіюсь, ти з нею щасливий.

Дорогі друзі, дякую, що покинули мене, коли я найбільше потребувала вас.Дякую.Ви назавжди залишитесь в моєму серці.

#170417

4 notes · View notes

2572331 · 1 year

Text

я все це собі вигадала.

мені знову 16. холодна кімната. березень чи квітень. тебе знову нема тиждень. у полоністки безмежно сумні очі. перерва. в телефоні світиться " за 20 метрів від мене". перша захисна реакція - сміюсь. " але я ж не твоя мама, чому ти мені це першій пишеш ". смішно? мені знову 16. знову холодно. знову тебе тиждень не чути. у мене трусяться руки і ноги. був четвер. олімпіада з математики, інформатика. на мені білі штани ( зараз вони злітаюсь з мене). я трушусь і скидаю усе на математику. до мене неможливо торкнутись. я шиплю на людей. я все скидаю на математику.

знову шось таке стається. мене тошнить від емоцій, від думок. все ніби повторюється, все те саме. я навіть так само пахну. я знову буду переживать. знову, знову.

я знаю, що все не так сумно, що життя міняється. якщо буде добре, то буде і погано. я знаю, що люди не безмежно сумні, що в кожного своє життя, що все буде добре. станеться, як має.

але, боже, скільки можна?

мені 16 знову, я трушу ногою і переживаю. я не знаю де він, чи все з ним добре. я все скидаю на олімпіаду з математики, бо так простіше.

10 notes · View notes