losted-in-dreams - Tumblr blog

losted-in-dreams · 4 years

Text

Зі всіх промов - несказані найважчі.

Ночам канікул, проведених за письмом меланхолійних роздумів величезне дякую.

4 notes · View notes

losted-in-dreams · 4 years

Text

18.12.19

Що мені зараз треба? Сесія попереду, але є ще робота, яку треба доробити до кінця грудня. І так кожного року.

Щось не особливо щаслива я останніми днями. А що мене може примусити радіти? Ну, хороші бали це добре, але не так довго ти їм радієш.

Ну може я й вийду на 5.0. Це те, чого я добивалася 4 роки. І що? Я знаю, це не вихід із положення, це не те, з якої точки потрібно розглядати проблеми. Якщо не вриішувати їх, не спілкуватись, не обговорювати все стоятиме на місці

2 notes · View notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

Слухаю Буковськи, відпускаю попередні життєві пріорітети, перелаштовую світогляд на брудний реалізм. Хочу побути сама, десь в безодні. Нехай всі звалять гуляти. Я хочу посидіти в пустій кімнаті.

Хочу все ще посидіти під концерти 12-річної давності. І нехай кажуть, що то мейнстрим

Хочу подивитися в одну точку.

Хочу, іноді, щоб мене хтось обійняв. Але немає кому. Це відчуття швидко проходить.

Не хочу відчувати себе так, як відчуваю зараз. В мене було таке відчуття. Як правило після того, коли я довго і сильно плачу. О боже, я визнаю це! Я вмію плакати.

Хочу абстрагуватися.

Хочу поговорити. Не хочу нікого перенавантажувати. Бачу, що всі відчувають те саме. Всі втомлені. Всі втратили будь-який ентузіазм до роботи. Вони також, відчувають пустоту, яка вигризає очі кожного варто тільки їх розплющити зранку. Завтра, можливо, я знайду новий стимул для роботи.

Не хочу публікувати т��ксти, бо всі починають жаліти. Весь світ за твою капітуляцію. За останні кляті рядки. Достатньо тільки свиснути, вони всі злетяться клювати твій труп.

Ніхто не застрахований від вродженої схильності до алкоголізму. Ніхто не застрахований від вродженої втрати ентузіазму. Ніхто не застрахований від вродженого виходу із механізму системи.

Слова мої постійно повторюються, вони ніколи не стануть в правильний порядок, бо я ніколи не вчила українську мову.

Я не зможу намалювати ваш портрет, я не знаю анатомії лиця.

Я не напишу есе без помилок, бо я не знаю англійської граматики та лексики.

І не буду декламувати вірші напам’ять, бо мені ніколи не запам’ятовувались рими. Нічого в мені робити. Тут пустота невиліковна.

2 notes · View notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

Я не можу сказати, що люблю так само сильно як колись

Трохи шкільних спогадів і чому я про це волію не згадувати.

Не хочу розігрувати драму, як я це робила раніше. Я вже передивилася свої погляди, які встигли змінитися.

Я дійсно її любила, але надзвичайно сильно боялася зробити перший крок, це все тому, що вона моя найкраща подруга. Була на тей момент. Пам’ятаю, коли я дарувала їй дорогі дарунки, бо думала, що вона зрадіє і обійме мене. Це було надзвичайно необдумано і емоційно. На той момент моя зовнішність бажала кращого, а внутрішній світ загострювався психологічними проблемами. Йшла ввчері з тренування вся в сльозах, бо не могла сказати нічого. Але колись сказала.

-”Ти не хочеш стати моєю дівчиною?” -”Коли мені буде 18 років”

Зараз не хочу навіть намагатися. Наші погляди змінилися, немає про що говорити, відчуваємо себе некомфортно в компанії один одного. Все пішло під три чорти. Я не можу сказати, що люблю її так само сильно, як колись. З’явилися люди, які не ігнорують моїх повідомень, роблять милі подарунки, просто стають частиною моєї історії.

Вона - сторінка, яку я хочу перегорнути, але ніяк не можу. Ніби вона кам’яна.

1 note · View note

losted-in-dreams · 5 years

Text

Світ нав’язаний меланхолійними фільмами

Випробування, які пережиті забудуться, а ті, що чекають на мене, будуть важкими. Це все світ нав’язаний меланхолійними фільмами та порожніми книжками. Мелодрамами, людьми з великим сердцем - все це - витрати дорогоцінного часу.

Після тих одиночних зривів запитуєш себе: “чого плакати-то? В тебе все, що ти хочеш є. Окрім щасливих очей навпроти й моментів безмежної радості.” От цього в тебе немає, правда. Через одну людину на світі - тебе саму. “Ти просто занадто сильно переживаєш”, - сказала мені вона. Вона ніколи не хотіла дізнатися чому. Завжди уникала цього питання як могла. Вона не питала, бо знала, яку відповідь отримає: “Бо я закохана в тебе як дитина”

0 notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

Там, де панує самотність та божевілля

Я вже достатньо відпочила. Навіть від самотності. Вже навіть по мені видно, що я хочу кудись вляпатися. Ходити в чорому пальто з тусклим гольфом і яскравим шарфом і в своїх улюблених туфлях. Але цього разу не з подругами. Ти сама знаєш з ким. Робити дурні фотографії, переводити їх в полароїди, ніби вони такі й є. Їздити в інші міста без особливої на те причини. Обрізати волосся в довжину каре і не перейматися укладкою.

0 notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

“Катенька”

Часть III.

Отец узнал — маменька все рассказала. Он говорил много, почти несколько часов, подобно истинному аристократу, пытаясь унизить и поставить на место непутевую дочь. Катеньки не стало в тот вечер. Павел Петрович решил вести Катерину к священнику и излечить полностью. Она надела парадное платье, слуга помог распутать волосы и найти платок. Шелковый. А в рукаве был спрятан нож, заточенный слишком остро.

Это случилось быстро. Лизонька всегда ходила около церкви, а в тот понедельник увидела и свою Катеньку. Девочка, затаив дыхание, смотрела на деву, что шла поодаль отца и остановилась на крыльце. В ее глазах было что-то чуждое, такое трепетное и волнующее, о чем девочка и подумать не могла. Катерина достала нож, покрутила его в своих бледных трясущихся ручках и, замахнувшись, воткнула в живот, оставляя алые следы памяти на дорогом платье.

Пронзительный крик Лизоньки. Молчание Павла Петровича. Девочка, по своей глупости или наивности, отчего-то решила, что это шутка и с Катенькой все будет хорошо. А люди шли, чтобы посмотреть на еще живую телом, но давно мертвую душой Катерину, что жила только по воскресеньям. Теперь знали все. Знали, что Катенька любила Лизоньку.

— Она не умрет, — уверенно сказала девочка. — Она мне нужна! И я знаю, что она девочек любит, и мне все равно! Какая разница, кого любить? Они просто завидуют, потому что сами не любят никого! А я ее люблю! И мама ее любит, слышишь? Она просто не может сказать!

Но Павел Петрович не слышал Лизоньку и лишь прошептал:

— Пошла вон. Ее смерть будет единственным выходом.

В тот день были убиты Катенька, Катерина и Лизонька.

25 notes · View notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

прощай?

прощайте, пустые слезы и обиды. психи. невыполненные обещания. потраченное время. метания из стороны в сторону. ссоры. недопонимания. снова слезы. истерики. неуверенность во всем. страх. ночи-пожары и дни-сны. максимализм. плохая музыка. разочарования. нежелание. переживания. недочитанные книги. враги (я люблю вас). бывшие друзья. самокопание. недосказанные слова. дом сердца и приют души (я не забуду). прощайте, чёрные дыры. разбитые мечты. фальшивые люди. грустные глаза. письма. ненависть. комплексы. опять слезы.

простите, любимые. делать больно тоже больно. на грани с безумием. простите. за слова. за эмоции. за меня. за резкость. за боль. терпите, пожалуйста. прошу. бегите от таких на край света, не пишите никогда. я животное, чудовище. но простите.

не пытайтесь (сказано на надгробном камне буковски) понять. забудьте, выкиньте из головы и мчитесь навстречу мечте. снимайте шляпы и маски. не плачьте одни в подушку, плачьте в плечо. пишите. сейчас, прямо сейчас. обнимайте. целуйте. говорите. не обижайтесь. не бойтесь любить. чувствуйте. дышите. открывайте окно, но не прыгайте. всё впереди. боритесь. благодарите. выключайте свет и говорите правду. признавайтесь. не повторяйте моих ошибок.

это было как падение с тринадцатого этажа. необдуманно, страшно, безумно, больно, красиво и так романтично. со слезами через слова. с прокусанной губой. с больными зубами. с неухоженными ногтями. с ‘покрашенными’ волосами. с вечными синяками под глазами. с больной шеей. с рванным портфелем. с любимым 'все нормально’.

прощай, две тысячи восемнадцатый. прости, две тысячи восемнадцатый. не возвращайся, прошу, такой одинокий две тысячи восемнадцатый. и спасибо. ты научил чувствовать.

102 notes · View notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

22.06.2019

Сьогодні вже пройшла співбесіду з американцями. Вони були такі ввічливі, що аж приторно. Ще півдня говорила з Мішою. Дивно, але я зовсім не втомилася від розмови. Мені було весело і комфортно.

Посеред розмови зателефонував Саша, і знову звалився як сніг на голову. “В Польщу?”

1 note · View note

losted-in-dreams · 5 years

Text

21.06.2018

Сьогодні були переговори з Литвинчук на рахунок проекту. Вони офіційно взяли мене на роботу. Спочатку я вагалася, але зараз, я розумію, що це починає подобатися. Вже позаписувала ідеї і рекомендації, список роботи. Цим варто займатися. Це знадобиться в майбутньому. У всякому випадку, отримувати 1500 за роботу не виходячи з дому, для початку дуже не погано.

Завтра співбесіда з американцями. Після неї напевне погуляю з Мішою. Мені варто завтра хоча б повторити якісь зв’язні фрази.

0 notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

20.06.19

Йшов 2й день мого літа. приїхавши позавчора додому, захотіла назад в гуртожиток. Звикла вже до нього. Не дивлячись на проблеми, з якими я там стикаюсь, це хороше місце.

Всі питають:”які плани на літо?” Чесно кажучи, навіть не намагаюсь планувати нічого. Просто склала список того, що я хотіла б зробити. І той, напевне так і лежатиме.

Побачу, що буде з роботою, яка мені участь випаде для цього. Спочатку треба пережити курси англійської і Київ, а там вже подивимося, може щось придумаю. Там ще Атлас з Сашою, то взагалі гублюся. Треба зробити багато роботи, але мілкої, яка не повинна заняти багато часу, і вона напевне мене і затримує. Підписати, зробити довідку, підійти до того, написати тій. Обов’язки - дурня.

Сьогодні нарешті покрила лаком деякі картини. Треба нарешті попросити у папи вивісити їх на стіні. Купити велике м’яке кресло. Пофарбувати труби і купити штори. Тоді, можна вважати, що моя кімната завершена.

0 notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

Так. я сьогодні напилася. І це вперше був коньяк. Так. Мені погано фізично та ментально. Так. Я відчуваю себе погано через те, що нічим не можу допомоти людям. Буквально н-і-ч-и-м. І Саші я не можу допомогти. Ні Ані, ні владі, ні Лєрі, ні Олі. Нікому.

Так. З огляду на те, що відбувається, мене взагалі повинні виписати з усіх списків.

Так, ...

1 note · View note

losted-in-dreams · 5 years

Text

Привязываться к людям это очень плохая идея.Потому что я, когда начинаю общаться с людьми, постоянно думаю “ ничего не значит , это ничего не значит , не стоит думать о нем/ней больше,чем надо”.А потом это резко вылетает из головы и бац !! все, мои мысли заняты этим человеком 24/ 7.

А позже думаешь только о том, что сейчас ты включишь интернет и увидишь новое сообщение.Ну, конечно, если я пишу кому-то, то мои нервы сдают, когда чел не читает через 15 сек мое смс. Но потом появляется новое ощущение , ты будто зависима от его ответа.

Самое ужасное : человек уходит резко, тогда цветы, что он посеял, увядают ; трава их забивает, а ты не можешь вытянуть весь сад только на себе - нужен еще кто-то. Таких садов у каждого много ,думаю.

… но когда тебе говорят “ не переживай , я буду там учиться и писать тебе, иногда ,когда возможность будет, встретимся ” а ты понимаешь, что все, новые знакомства, сложная учеба.Вряд ли будет, как прежде. …или “ нет, ты для меня ,как друг ” -а ты уже хорошенько привыкла к общению и смеху/грусти, то это выглядит, как обвал земли под ногами.Зона комфорта сломалась.

Привязываются ,наверное,только слабые люди. Ну хорошо, это будет уроком.Главное не сильно долго сидеть в грусти и соплях, а встать, вытереть слезы и шагать дальше.Иначе эта слабость задавит тебя и сделает непригодным - нервы -то не на месте.

10 notes · View notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

В жизни и так полно всякой херни, поэтому если я не могу носить то, что я хочу, слушать то, что я хочу, говорить то, что я хочу и вести тебя так, как я хочу, ТО К ЧЕРТУ ЭТОТ ГРЁБАНЫЙ МИР.

141 notes · View notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

31.03.19

Я з'їхала буквально у всьому. Але це не важливо. Аналізуючи пости побачила, що далі своїх оцінок не бачу. Не можу нічого писати зараз. Я заплуталась в своїх особистостях

2 notes · View notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

30.03.2019

Пост перед блок-схемою з української мови за професійним спрямуванням, а може й ні. За один тиждень пережила два ментальних зриви. Фактично один на одному. І обидва з них пов’язані з любов’ю. На даний момент я не можу нічого зробити. Дійшла до висновку, що не хочу нікого. Я не достаньо хороша ні для кого. Тим паче, я не уявляю собі життя без цієї людини. Я довго не могла відійти від цієї персони після школи. На третьому курсі ці почуття загостирилися, я просто не змогла їх сконтролювати і спрямувати куди треба. На навчання.

Треба сприймати все простіше. Ти або контролюєш проблему або вирішуєш її. Сидіти і нити через те, що в тебе не виходять стосунки через неможливість їх, останнє, що можна робити. Що треба робити.

Після тижневої істерики, я зрозуміла, що мені похуй.

Але коли я частіше про це згадую, мені стає важче, бо потрібніше, ніж вона, людини я не знайду.

0 notes

losted-in-dreams · 5 years

Text

11.01.19 Все ще загублена в собі.

Я не знаю чого я хочу. Ні в навчанні, ні в оточенні, ні в житті.

Може я просто стомлена таким темпом і динамікою? Я не хочу жити для того, щоб їсти, а їсти, щоб жити. Ці задоволення власних фізичних потреб. Від них нікуди не втечеш, але я не хочу жити лише ними.

1 note · View note