Кшиштоф Варґа“Гуляш із Турула”, Сомерсет Моем “Радощі життя”, Моріс Панич “7 історій“

Не пригадую чи писав щось про “Гуляш із Турула“. Здається, так. Здається, я писав, що побачив його випадково. Захованого за іншими книгами. Ціна - десь, якщо бути точним, 13 грн, це в той час, коли ціни вже були доволі високими (диво дивне. думаю, її знайшли десь на складі і поставили на полицю, не вірячи, що хтось її купить). Як завжди, взяв її до рук і почав гортати, прочитав кілька речень, там було щось про їжу, Угорщину, меланхолію - і мені миттєво (тут навіть не пасує слово одразу), миттєво сподобалася ця книжечка.

З Моемом я давно знайомий. Його “Тягар пристрастей людських“ допоміг мені зрозуміти в чому сенс життя. Тоді, як не дивно, я ще хотів знати в чому він. За наступні роки зустрічав багато варіантів-відповідей, але залишаюся вірним тому першому, і справа не у першості, а, скоріше, в тому, що Моем глибокий письменник. Прочитавши “Радощі життя“ я зрозумів, що він також і прогресивний (на той час), сучасний (на сьогодні). Є хороший фільм “Театр“ (2004), екранізація. Згадав, що колись пробував дивитися екранізації Драйзера, але вони якісь нудніші. Драйзера “Генія” читав. Як зле, що тоді я не вів цих блогів.

Кілька разів брав до рук книжку і відкладав, перш ніж взявся читати. Відштовхувало оформлення. Дивився на неї і думав: “незґрабність”. Міжрядковий інтервал такий, ніби між рядками має бути місце для проїзду трактора. Розумію, має бути простір, але ж не такий. Три п’єси на 30-50 сторінок розтягнуті на 300-350 сторінок, а папір, панімаєте, товстий: видавець хотів зробити солідних розмірів книжку, типу, розмір має значення? Через кожні кілька сторінок я знаходивпомилки. Ось це, до речі, одна з них. І таких, пригадуєте, багато в “66“. А крім цих, бачив інші. І це неправильно, що КСД  багато уваги приділяють, а Дискурсусу ні. Причина, може, в тому, що мало хто читає книжки цього в-ва. Перша п’єса сподобалася найбільше. Обов’язково прочитайте (книжку можу позичити, обміняти).